Проблема над якою працюю:

« Творча  співпраця вчителя і учня на уроках образотворчогомистецтва»

“Без творчості – немає особистості,

а особистістю може бути кожен.”

 

 

 

 

“Як гімнастика виправляє тіло, так мистецтво виправляє душу ” – таку роль мистецтва в житті людства визначав видатний педагог України В.О.Сухомлинський.

Мистецтво – це злиття думок і почуттів, воно діє на емоційну сферу людини і тому є могутнім засобом її духовного виховання. На яких переживаннях і враженняхвиховуєтьсядитина, такою вона стає: доброю або злою, жорстокоюабо гуманною. Співчуття, співпереживання – це велика працядуші, а душу потрібновиховувати.      І не остання роль в цьомувідводитьсяобразотворчомумистецтву –  одній із форм суспільної свідомості, яка не тільки відображає навколишній світ на зображальній пло­щині та в просторі, але й перетворює його. Воно формує уявлення людини про прекрасне» розвиває її почуття, збагачує її внутріш­ній світ, допомагає зорієнтуватись у довколишньому житті. Як же навчити дітей розуміти цей вид мистецтва? Перш за все необхід­но створити на уроці атмосферу  творчості, радості й добра, пошуку нового.

Основною проблемою над якою я працюю є творча співпраця вчителя і учня на уроках образотворчого мистецтва.                                                                     

Творчість— це діяльність людини, яка породжує щось нове, відрізняється неповторністю, оригінальністю та суспільно-історичною унікальністю.Творчі здібності – це  вміння, а також можливості творчо виконувати якусь роботу, справляти якісь дії, спрямовані на конкретний результат для поліпшення чого-небудь або кого-небудь.На уроках  образотворчого мистецтва слідкую, щоб діяльність учня не регламентувалась, а її процес був організований так, щоб у ньому були елементи творчості, які передбачають комбінування, аналогізування, універсалізацію, випадкові видозміни; стараюся викликати інтереси, крізь які проходять усі впливи, породжуючи внутрішні стимули, що й є збудниками активності особистості.

Поряд із цим інтереси виступають важливою умовою творчої діяльності. У дитини з'являється захопленість, потяг проникнути у сутність того, що пізнається. Воля, уважність, по­чуття індивіда, пошук зливаються воєдино, а творча діяльність стає потребою особистості. Важливу роль у стиму­ляції в школярів інтересу до праці відіграє різноманітність  завдань. І тому на своїх уроках велику увагу приділяю різним видам мистецтв, орієнтовані на творчий пошук учня і виявлення його індивідуальності у виборі засобів художньої виразності техніки і матеріалів. 

 

Реалізація особистісного підходу в освітньому процесі має сприяти створенню якісно нового продукту шкільної освіти — вихованню не соціально типової, а індивідуально неповторної і саме тим цінної осо­бистості, яка має власний потенці­ал, виявляє суб'єктивну активність, ініціативу, свідомість і відповідаль­ність щодо саморозвитку, культур­ного перетворення себе та соціуму.

Оптимальним для розвитку такої особистості є діалогічне педагогіч­не середовище, у якому особистість визнається цінною, вільною й ша­нованою. У цьому середовищі її підтримують, дають поради, консультують, коригують її діяльність, допомагають у пошуках шляхів оптимальної організації особистісної діяльності — учіння, пропону­ють на вибір напрям навчання, об­сяг, рівень складності особистісно-значущого освітнього змісту та форми і методи його засвоєння, навчають виконувати різноманітні функції, важливі в плані соціаліза­ції особистості.

Відтак розвивальний навчальний процес у контексті діалогу — це активна взаємодія та спілкування його учасників, тобто інтеракція.

Перехід від звичайного монологіч­ного навчання як викладання готових знань до діалогічного, інтерактивного, проблемно-пошукового, творчого видається сьогодні най­більш правильним.

У системі особистісно-зорієнтованого навчання образотворче мистецтво посідає одне з провід­них місць. Без його впливу гармонійний розвиток особистості є не­можливим, адже саме образотворче й музичне мистецтво сприяють розвитку правої півкулі головногомозку, що відповідає, за творчість, нестандартне мислення. А це са­ме те, що так необхідно людині для того, щоб бути особистістю, індивідуальністю.

Образотворче мистецтво — це особ­ливий предмет, що передбачає на­пружену роботу думки й пам'яті, душі та серця, рук і очей.

До основних завдань курсу «Обра­зотворчого мистецтва» належать:

•     розвиток творчих здібностей, почуттів і мислення школярів, розуміння ними мистецької культури;

•     сприяння індивідуальному само­виявленню;

•     виховання толерантності до різ­них точок зору, поваги до інших національних традицій, правиль­ного сприйняття мистецтва;

•     підготовка школярів до життєді­яльності в полікультурному про­сторі.

Я працюю над проблемою: «творча співпраця вчителя і учня на уроках образотворчого мистецтва». Обрана мною тема є актуальною тому, що впровадження цього напряму на уроках дає такі результати:

•      допомагає учням робити логічні висновки;

•      розвиває позитивні емоції, відчуття краси;

•           виховує естетично;

•            розвиває фантазію, уяву;

•      прищеплює любов до мисте­цтва.

 У процесі роботи над  даною проблемою я став­лю такі основні завдання:

1.     Показати, як досягти конкрет­ного результату на уроках  обра­зотворчого мистецтва.,

2.     Зробити уроки продуктивними, цікавими, розвивальними, чому сприяють:

•   чітка постановка мети;  

•   добирання цікавого матері­алу;

•    методично правильна побудова схеми уроку;

•    послідовне викладення матеріалу;

•    унаочнення уроків.

У результаті такої роботи: уроки стають різноманітними; кожна ди­тина має свою думку, робить свій вибір (я не пропоную готовий ма­люнок на дошці, а лише деякі еле­менти, а компонують діти самостійно); на уроці панує атмосфера заці­кавленості, плідної співпраці учнів і вчителя.

Тут є важливим підхід до кожного учня. Для того щоб краще розкрити таланти й здібності дитини, слід зацікавити її, адже саме цікавість і прагнення творять дива. Кожному з нас відомо: якщо виникає жвавий інтерес до справи, якою ніколи не займалися, одразу хочеться відкри­ти її для себе, ознайомитись, досяг­ти практичного результату.

Інколи трапляється, що дитина до уроку неготова. Вона сидить, де­монструючи байдужість, і на запро­поновану допомогу відповідає грубо­щами.

Як бути в цьому випадку?Зацікавити. І коли дитина, яка пев­ний час бездіяльно споглядала, рап­том починає просити позичити їй матеріали для роботи (тому що її зацікавила техніка чи виріб, який має вийти або ж атмосфера колек­тивної роботи, або ще щось), то, на мою думку, на цьому уроці я досягла мети — зацікавила. І результат обов'язково буде позитивним. Наступного разу цей учень прийде підготовленим і активно працюватиме під час уроку.

Творча діяльність на уроці образотворчого мистецтва полягає не лише  у створенні малюнків, але й у розумовій діяльності. Це стає потребою, що виникає як на уроках, так їв по­урочний час.

Складові спільної діяльності вчите­ля й учнів:

•     бесіди;

•     читання й обговорення повідомлень;

•     обговорення екскурсій та подо­рожей;

•     самостійне виправляння поми­лок;

•     поетичні хвилинки, підготовлені учнями;

•     розповіді про враження;

•     учнівська ініціатива щодо веден­ня уроку;

•     «спільне спостереження;

•     використання «Словничка ху­дожника»;

•     придумування й розв'язання ре­бусів і кросвордів з образотвор­чого мистецтва;

•     спільна робота вчителя й учнів над планом художніх КВК, ранків, нестандартних уроків;

•     збирання наочного матеріалу для виставки;

•     створення виставки;

•     створення групового малюнка;

•     фізкультурні хвилинки зі слове­сним супроводом тощо.

Дуже важливо, щоб у цих складових уроку всі учні брали активну участь. Ефективність складових насампе­ред залежить від того, як і в якій послідовності вчитель їх застосо­вуватиме, які підходи використову­ватиме.

Проаналізувавши та узагальнивши досвід моїх колег та власний досвід, я придумала кілька маленьких скла­дових уроку, що значно підвищують комунікабельність на уроці, стиму­люють активний розвиток творчих здібностей дітей, їхньої уяви, за­цікавленості, аналітичного, кри­тичного та інтуїтивного мислення,  дають змогу вчителеві й класу стати єдиним цілим.

Приклад 1

Діти завжди відчувають те, що вчи­тель виконує головну роль, тому во­ни помилково вважають, що лише вчитель має єдину правильну думку. Я маю довести, що правильних ду­мок багато, а думка вчителя — це тільки одна з них, і кожна дитина повинна мати свої міркування. Для цього я пропоную наведену нижче вправу.

Неправильний малюнок

Під час підготовки до уроку я за­здалегідь малюю картинку, у якій багато неточностей, неправильних, розміщень.

На уроці діти бачать, що малюнок виконаний неправильно, і це ви­кликає протиріччя у їхній свідо­мості. Сміливіші учні починають зі мною дискусію, до якої приєдну­ються решта дітей.

Ця вправа допомагає учням опа­нувати вміння аналізувати побаче­не, а не бездумно дивитися на кар­тинку.

Приклад 2

Діти полюбляють і найкраще сприй­мають те, до чого додумалися само­тужки. А я підводжу їх до правиль­ного висновку, орієнтуючись на їхні знання й досвід. Таким чином, розвиваються уява, увага, мислення школярів

Ребуси, загадки, кросворди

Для того щоб учні краще запам'яталиі не плутали терміни, що записують до «Словничка художника», я ство­рюю певні асоціації. Для цього ми використовуємо на уроках різно­манітні ребуси, кросворди. До речі, учні із задоволенням складають їх самостійно.

Казкова ситуація

Діти, уявляють іграшку в казковій ситуації, а потім малюють цю ситу­ацію: хто намалює найправдивіше. Коли композиції виконані в кольо­рі, я даю таке завдання:

«Уважно розгляньте свій малюнок. Ви можете уявити, що ваші герої рухаються. Придумайте ситуацію, у якій у цей момент опинилися ваші герої. Складіть про це казку й запи­шіть її на звороті аркуша з малюн­ком. Це враховуватиметься під час оцінювання ваших малюнків».

Таким чином, діти мають змогу тво­рити не тільки малюнок, але й каз­ку. Така вправа викликає в дітей позитивні емоції; вони навіть при­думують по дві-три казки до одного малюнка, намагаються намалювати багатоплановий малюнок.

Хвилинки-веселинки

Вони швидко поліпшують емоцій­ний стан, викликають позитивні емоції. Наприклад: тема «Морський пейзаж».Перед тим, як розпочати малю­вати, ми розглядаємо картини художників-мореністів, аналізуємо їх, поділяємо на складові. Лінія го­ризонту, море, хвилі — діти вихо­дять із-за парт, показують навколо себе лінію горизонту, морські хвилі, як вони накочуються одна на одну.

Це далеко не всі методи роботи, що я використовую під час спіль­ної творчої діяльності з учнями на уроках образотворчого мистецтва. Форм і методів дуже багато, вони змінюються залежно від теми й ме­ти уроку.

Із власного досвіду я знаю, що заці­кавленість на уроці — це половина справи. Для цікавого уроку потріб­ні різні техніки й матеріали, щоб розв'язати «проблему». Це дозволяє учням виконати досить складні завдання, додаючи до них своє власне вирішення: колірну гаму чи вико­ристання певних технік.

Доволі цікавими й корисними є за­вдання сучасно - творчого характеру:

•     малювання ниткою — техніка є однаковою для всіх, але резуль­тати — різняться, адже кожна дитина побачила в лініях саме свого героя;

•     кляксографія — техніка, що вчить побачити красу в буден­ному;

•     гратографія — гра світла й тіні («Що заховалося за темною пе­леною?»).

 

 

•     резервування свічкою;

•     вітражі;

•     витинанки;

•     нетрадиційні писанки;

•     вишивання бісером;

•     вишивання атласною стрічкою;

•     техніка «арт-нитка»;

•     техніка тиснення;

•     техніка карбування;

•     техніка квілінгу

•     ассамбляж

•     батик

•     валяння вовни

•     вітраж

•     гантель

•     деку паж

•     ікебана

•     карвінг ( вирізання овочів і фруктів)

•     квілінг

•     кірігамі

•     колаж

•     кусудама

•     малювання пластиліном

•     мозаїка

•     ори гамі

•     осібана (плоска флористика)

•     скрапбукінг

•     пап’є-маше

 

Мета вчителя — будувати свої уро­ки таким чином, щоб вони макси­мально сприяли розвитку всебічно розвиненої особистості. При цьому значну увагу слід приділяти роз­витку таких якостей, як: спосте­режливість, увага, пам'ять, уява, фантазія; здатність самостійно ана­лізувати, синтезувати, мислити                    (ем­піричне, теоретичне, логічне, інтуї­тивне, критичне мислення).Найголовніше — це спосіб подання навчального матеріалу. Згідно з на­вчальною програмою, частина уро­ків відведена для набуття учнями практичних навичок і вмінь роботи в різноманітних техніках під час ро­боти з папером. Під час опанування практичних навичок я допомагаю учням знайти «свою» техніку (при цьому дуже важливо, щоб учні, удо­сконалюючи свою майстерність, використовували лише якісні ма­теріали). Я подаю, новий матеріал із поясненням послідовності вико­нання роботи й практичною по­етапною демонстрацією виконання зразка. У жодному разі не вимагаю, щоб учні створювали точну копію моєї роботи. Вони використовують техніку й матеріали, які я запропо­ную, але кожен із них у результаті роботи має створити власний твір.

Більшість практичних завдань учень виконує на уроці, щоб я мала мож­ливість спостерігати за розвитком його творчості та потенціалу. Але якщо дитина на уроці не встигає виконати завдання, я дозволяю їй завершити роботу вдома, не пере­робляючи її.

Творчі завдання оцінюються не нижче, ніж середній рівень. Не се­крет, що є учні, які від природи ма­ють мистецький дар, але за характе­ром вони не позбавлені лінощів, то­му виконують роботу не належним чином. Є й інші діти, яким важче дається цей предмет, але при цьо­му вони не лінуються й працюють наполегливо. Роботи таких учнів я ніколи не пропоную до порівнян­ня, оцінюючи їх добрими балами за охайну, наполегливо виконану роботу.

Захист робіт може відбуватися у формі виставки, конференції, диспуту.

Як учитель образотворчого мисте­цтва я прагну сама пізнати щось нове, опанувати цікаву техніку, а згодом за допомогою сучасних прийомів і методів навчання — до­нести її до учнів. Мені хочеться, щоб школярі зробили її для себе цікавою, навіть важливою, а також мали бажання використовувати її в певних життєвих ситуаціях.

Вважаю, що мені поталанило, адже образотворче мистецтво — це пред­мет, де виявляється творчість, ба­жання бути оригінальним. Крім то­го, сучасні діти мають можливість дізнатися про цікаві речі з книжок, мережі Іnternetі пізнавальних програм те­лебачення, а згодом, на­копичивши багаж знань, здобутих на уроках обра­зотворчого мистецтва, від­творити їх у своїх роботах.

Я намагаюся подати учням цікаву інформацію за те­мою уроку, ознайомлюю їх із традиціями та особли­востями української ху­дожньої культури, а також із творчістю талановитихспіввітчизників. Плекаю надію, що це допоможе моїм учням знайти свою стежину на шляху до успіху в пізнанні себе та навколишнього світу.

На уроках образотворчого мисте­цтва школярі мають можливість розширювати свої уявлення про чу­довий і неповторний навколишній світ та його закономірності, про­довжити знайомство з основними прийомами створення художнього образу. Кожен вид мистецтва «гово­рить» своєю мовою:

•     графіка — мовою ліній, штрихів, темних і світлих плям;

•     живопис — мовою кольорів і від­тінків;

•     скульптура — об'ємними форма­ми й матеріалом;

•     декоративно-ужиткове мисте­цтво — мовою орнаменту, візерунків, знаків, символів, що створює корисні й гарні речі.

Уроки образотворчого мистецтва покликані не лише ознайомлюва­ти з творами мистецтва й новими техніками, навчати розуміння та бачення тих художніх образів, що створили митці. Наприклад, зви­чайнісіньке дерево може перетвори­тися на дерево-образ, дерево-долю, дерево-всесвіт, і тоді ми в малень­кому помітимо велике, у звичайно­му—незвичайне.

Значні можливості у творенні ху­дожніх образів дають не лише гра­фіка, живопис чи скульптура, а ще йдекоративно-ужиткове мистецтво. Це — художня творчість, що пов'я­зана з прикрашанням будівель, по­мешкань, оздобленням одягу й ви­готовленням прикрас.

Саме на цьому мистецтві я зупиню­ся докладніше. Нас оточують .різно­манітні речі: одяг, взуття, посуд, ме­блі тощо. Людина їх створює, щоб зробити своє життя комфортним і красивим. Сьогодні дуже модними є розписаний посуд, витинанки на шкіряному одязі та взутті, бісерні прикраси й бісерна вишивка та ін. Отже, декоративно-ужиткове мис­тецтво стає популярним.

Наприклад, витинанка — це диво­вижна річ, що виконується з про­стого матеріалу — паперу. Вона не тільки є гарною оздобою, а ще й можливістю творити нове, а також вправою для пальців рук. Учні за­кріплюють навички роботи з ножи­цями: різання по прямолінійному та криволінійному контурах залежно від зображеного малюнка. У проце­сі складання сюжету малюнка учні використовують основні принципи композиції: по-перше, те, що ближ­че, розташовується нижче, а те, що далі,— вище; по-друге, ритмічно повторюючись, елементи організо­вують саму композицію витинанки; по-третє, виконуються просторові правила композиції: ближче — біль­ше, далі — менше.

Над цим видом декоративно-ужит­кового мистецтва учні працюють із великим задоволенням. Дуже цікавими та довгоочікуваними є уроки писанкарства, на яких діти занурюються у святкову атмосферу великодніх приго­тувань. Вони із задоволенням розмальовують овоїди (гео­метричні фігури, що мають форму яйця) та бісерують пи­санки. Результат такої робо­ти зачаровує, а бажання його досягти є дуже сильним, тому робота на уроках образотвор­чого мистецтва в цій техні­ці відзначається особливою жвавістю і цікавістю.Предмет образотворчого мистецтва вимагає від учителя високого про­фесіоналізму, творчості, креативного підходу до підготовки кожного уроку, уміння відійти від узвича­єних підходів, стереотипів уроків, що не запам'ятовуються. Найбільші досягнення навчальної та виховної діяльності є там, де постійно прак­тикується творча співпраця (це і ро­бота в групах, у парах). Лише така організація роботи навчає працю­вати в команді, колективно обирати єдине правильне рішення, навчає відповідальності за групу, паритет­ності, партнерства.                                               Я порівняла результативність типо­вих стандартних уроків і уроків, де використовувалася творча співпра­ця учнів. Результати мене вразили:

• у 5 класі уроки відбувалися за стандартною схемою. На­вчальний матеріал подавався у доступній формі, практичне за­вдання було не складним. Після  завершення вивчення теми:

♦  67 % учнів добре впоралися із завданням;

♦  16% — потребували незнач­ного коригування під час ро­боти;

♦  10% — потребували пояснен­ня матеріалу;

♦  7% — не могли виконати за­вдання з різних причин, со­ромлячись сказати про це;

у 6 класі уроки відбувалися на основі творчої співпраці, із використанням таких методів інтерактивного навчання, як: «Мікрофон», «Мозаїка», «Робота в парах». Перевірка результатів довела, що:

♦  84 % учнів добре впоралися із завданням;

♦  16 % — мали певні труднощі під час виконання роботи, але подолали їх завдяки пояснен­ню членів групи.

Підбиваючи підсумки свого екс­перименту, можу стверджувати, що творча співпраця на уроці — один із найважливіших чинників, що не тільки забезпечує ефективне за­своєння матеріалу й практичне розв'язання проблеми, але й дає  можливість учневі вільно вислови­ти свою думку, виявити ініціативу, і а вчителеві — не загасити творчу іскру в душі, можливо, майбутнього митця. Тому мої уроки обра­зотворчого мистецтва ґрунтуються на принципах:

•     спілкування всіх учнів;

•     висловлення всіх учнів;

•     переваги робочого шуму;

•     самостійного розподілу ролей;

•     зміни місць;

•     повної самостійності;

•     індивідуального    підходу    до розв'язання завдання;

•     розвитку логічного, критичного й творчого мислення.

Я вважаю, що тільки за цих умов урок може виховати, виростити,  виплекати гідного громадянина, особистість, яка має власну думку, індивідуальний підхід до справи, необмежений творчий потенціал, а також відзначається бажанням здобувати нові знання і вмінням працювати в команді, уболівати й відповідати за неї.

 

На уроках образотворчого мистецтва велику перевагу надаю нестандартним самостійним композиційним рішенням учнів, а не готовим зразкам. На уроках допомагаю дитині відкрити себе як творця, повірити в себе, виразити свої думки, почуття через колір, форму, лінію, штрих, силует, об’єм. Розробки уроків, з використанням різноманітних творчих завдань, додаються.

Урок образотворчого мистецтва — особливий, і вимоги до нього особливі — він має будуватися за законами мистецтва. А мистецтво зумовлює передусім духовне спілкування. Урок образотворчого мистецтва немислимий без створення атмосфери зацікавленості. І я прагну досягти цього на своїх уроках за допомогою розповіді діалогу з учнями, музики, візуальних образів, ігрових ситуацій і, головне, інтерактивних методів навчання. Сутність інтерактивного навчання, «відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учасників». Інтерактивні технології дозволя­юсь задіяти не тільки інтелект, досвід, свідомість людини, а також й почуття, емоції, вольові якості, сприяють підвищенню ефектив­ності засвоєння. І тому я  часто застосовую на уроках образотворчого мистецтва такі інтерактивні методи: « авторське крісло», метод побудови асоціативного куща, метод експедиції, метод ПРЕС

( позиція, обґрунтування, приклад, висновки). Розробки уроків, з використанням інтерактивних технологій, додаються.

Велику роль у розвитку творчих здібностей дітей відіграє і позакласна робота з образотворчого мистецтва. Головна мета якої — духовний та творчий розвиток особистості, виховання грамотної людини, яка любить мистецтво. Однією із ефективних форм реалізації цієї мети є свято — це завжди творчість, імпровізація. І тому, не треба позбав­ляти дітей задоволення самим підготувати його. Це не лише роз­вине школярів, але й зробить їх життя більш наповненим. І ще досить важлива умова — поважне, терпляче ставлення вчителів до дітей, їх пропозицій, уподобань, бажань та не бажань, дійсних та потенціальних можливостей. Треба кожному дати свободу ви­бору ролі, заняття, думки, способу дії. Дітям має бути добре, затишно, цікаво та весело. Тому я запропонувала дітям як традиційні форми заходів, зокрема усний журнал, вечорниці, так і активні: мистецький турнір, подорож.

Проведення  цих заходів підготувало учнів до вирішення різноманітних творчих завдань через засвоєння ними образотворчої грамоти в цікавій та доступній формі, а передбаче­на розробками різнобічна художня діяльність (живописна, гра­фічна, декоративна, дизайнерська тощо) дала можливість кож­ному з них розкритися якнайкраще.        Розробки виховних заходів з образотворчого мистецтва додаються.

Виховання дітей - одна з основних функцій сус­пільства, через яку передається від покоління до покоління життєвий досвід, багатство знань і культурна спадщина народу.                                                                                                                                              Я вважаю, що зазвичай виховує дитину не стільки сам захід, скільки підготування до нього. Розучуючи репліки, тематичні вірші, учень мимоволі перей­мається темою заходу, усвідомлює її важливість. Саме тому у виховній роботі я надаю перевагу не розробкам зви­чайних класних годин, а театралізованим сценаріям на теми виховання, а саме, громадянське, естетичне, трудове.

Розучуючи ролі героїв, виготовляючи власноруч декорації  та костюми, школярі отримують чудову нагоду виявити осо­бисті таланти, відчути свою необхідність у вирішенні того чи іншого виховного питання. Переважна більшість запропоно­ваних сценаріїв побудована таким чином, щоб у дійстві могли брати участь не лише дійові особи, але й усі глядачі: у відга­дуванні загадок, висловлюванні особистої думки на запитання, у різноманітних іграх.

Підбиваючи підсумки свого досвіду, можу стверджувати, що творча співпраця на уроці — один із найважливіших чинників, що не тільки забезпечує ефективне за­своєння матеріалу й практичне розв'язання проблеми, але й дає  можливість учневі вільно вислови­ти свою думку, виявити ініціативу, і а вчителеві — не загасити творчу іскру в душі, можливо, майбутнього митця.

 

Урок  №     Образотворче мистецтво      5 клас.

 

Тема: Графіка та засоби виразності. Пляма, силует, контур. Виявлення характеру форми предметів.

Практичне завдання: «Дерева – силуети».

 

Мета: Дати поняття про силует як виразник форми предмета.

Розвивати знання з основ композиції, відчуття рівноваги на площині при створенні плями як виражального засобу силуетного малюнка.

Навчати учнів створювати узагальнений образ форми предмета і фону, передавати пластичну виразність силуетної форми. Розвивати естетичне сприйняття світу, вміння знайти прекрасне в оточуючому світі, бачити красу форми в природі та мистецтві.

 

Обладнання:

Для вчителя:репродукції картин художників: Г.Нарбута, Є. Круглікової, М.Ільїна; дитячі роботи, визначення слова «силует», таблиці з видами образотворчого мистецтва, зразки різних видів силуетів дерев.

Для учнів: альбоми, олівці, гумки, туш, гуаш, пензлі, акварель, словник для записів термінів, роздатковий матеріал з різними формами дерев.

 

І. Організаційний момент

Привітання, перевірка готовності учнів до уроку.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань

• Пригадати види образотворчого мистецтва.

• Пригадати жанри образотворчого мистецтва.

• Пригадати, що таке графіка, її виражальні засоби.

 

ХІД УРОКУ

ІІІ. Повідомлення теми та завдань уроку

ІV. Пояснення нового матеріалу

Розповідь вчителя: Коли увечері ми йдемо вулицею і десь зі сторони падає світло, ми бачимо свою тінь, також можна побачити тінь будинку, дерева. Будь-якого предмета, то ми говоримо, що бачимо не лише людину, дерево, дім, але і їх СИЛУЕТИ.

• Що ж таке силует?

Силует — площинне однотонне зображення постаті або предмета, форма яких зарисовується тільки контуром. Звичайно силует виконується чорною тушшю на білому, витинається з темного паперу й наклеюється на ясне тло (може бути й навпаки).

Розповідь вчителя про виникнення силуету – як виду графічної техніки.

Інколи трапляються події, здатні змінити життя однієї людини, але є випадки, що змінюють життя багатьох людей. Саме такий випадок стався колись у Франції з одним художником. Жив він у злиднях. І ось одного разу він вирішив написати листа генеральному контролеру держави Етьєну де Силуету і попросити у нього допомоги. І тільки-но він вивів його прізвище, як перо зробило кляксу. На одну лише мить художник зажурився, а потім його рука швидко перетворила кляксу на тінь, яка ніби впала на папір від постаті міністра фінансів. Лист так і не був написаний, але малюнок міністр все ж отримав. А згодом подібні до нього контурні зображення стали все частіше з'являтися, і називали їх "силуетами". Потім так назвали вид графічної техніки в образотворчому мистецтві, яка давала пласке однотонне зображення фігур і предметів.

(демонстрація портрету Етьєна де Силуета ХVІІІ ст.)

 

Згодом у цій техніці почали працювати художники-графіки. Із де якими із них ми зараз познайомимось.

(демонстрація картин художників-графіків)

 

За допомогою ліній і плям художник-графік передає свої думки й
почуття. Хоча, порівняно з живописом, у графічних творах обмежена кількістьфарб, але вони мають перевагу у виразності, чіткості зображень. Художник-графік може виконати малюнок олівцем, пером і т.д.

 

Підведення підсумків: Силует виконується тушшю на світлому фоні чи білими фарбами на темному фоні, а також силуетні зображення можна вирізати з паперу. Дотримуючись чіткості контуру предмета.

 

• За допомогою якого виражального засобу створені роботи художників-графіків? (за допомогою – ЛІНІЙ, ПЛЯМИ).

 

Бесіда з учнями:

Ми з вами вивчали, що лінія може змінювати настрій, передавати характер зображуваного. Зверніть увагу на різні породи дерев,які ви бачите на дошці,  а

особливо на будову їх гілочок.Кожна порода дерев, як і кожне дерево зокрема, має свою будову стовбура, гілок і листя. Так у дуба стовбур росте зазвичай прямо і підтримує багато тяжких гілок, які тягнуться врізнобіч; нижні гілки відхиляються донизу. У берези стовбур стрункий, тонкі гнучкі гілки, що легко згинаються, чорні плями контрастно виділяються на світлій корі.

Характер руху стовбура та гілок дерев краще побачити взимку.

(Порівнюємо картини дерев, в залежності від пори року).Обговорення.

 

V. Педагогічний малюнок вчителя

ПОЕТАПНІСТЬ роботи

• Лінія горизонту

• Композиційний центр (намічаємо верх, низ)

• Промальовуємо основні контури

• Переходимо до роботи тушшю або гуашшю.

 

VІ. Практична діяльність учнів

Вчитель здійснює контроль над роботою учнів, виправляє типові помилки учнів демонструючи їх на дошці, наголошує про основні етапи роботи, а також про характерні особливості  дерев.

 

VІ. Підведення підсумку уроку

• Що нового ви дізнались?

• Над яким видом образотворчого мистецтва працювали?

• З якими художниками познайомились?

Вправа на увагу

-          Силует – це об’ємне, багатоколірне реалістичне зображення? (Ні)

-          Силует – це однотонне зображення фігур та предметів суцільною

плямою, що нагадує їх тінь? (Так)

 

VІІ. Оцінювання

Виставковий-вернісаж

 

Домашнє завдання

Поспостерігати за силуетами дерев та за хмарками на небі.

 

 

Пояснення, щодо наочного матеріалу.

Малюки дерев, силуетні пейзажі, твори художників роздрукувати на окремих аркушах формату А-4. твори художників попідписувати

 

НАОЧНИЙ МАТЕРІАЛ

різні форми дерев

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОБОТИ ХУДОЖНИКІВ ГРАФІКІВ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Є.Круглікова «В галереї»                       Є Круглікова «Портрет С.Єсеніна»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

М.Ільїн «Ілюстрація»М.Ільїн «Па прогулянці»

 

 

 

 

 

 

 

 

Г.Нарбут «Сім’я»Етьєна де Силуета

                                                         «Портрет-силует»

 

 

Г.Нарбут «Титульний листок до збірника байок І.Крилова»

 

 

РОЗДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ

(для учнів на кожну парту)

 

 

 

 

 

Урок №   5 клас  образотворче мистецтво

Тема уроку: Конструкції та пропорції. Поетапність виконання натюрморту

 

Мета:навчальна: познайомити учнів з різноманіттям зображення світу речей в історії мистецтва; розширити знання учнів про жанр натюрморту, про особливості його композиційного рішення; вчити складати натюрморти продовжувати формувати навички щодо роботи з фарбами, уміння аналізувати природні форми; поглиблювати знання учнів про лінію симетрії, етюд, композицію, світло, тінь, півтінь;

розвиваюча: розвивати уяву, пам'ять, творче мислення; розвиток самостійності, вміння працювати за зразком; асоціативне гнучке образне мислення; уважність у плануванні практичних дій щодо змісту практичної роботи; стимулювати творчу думку;

         виховна:   виховувати естетичну сприйнятливість, естетичний смак; інтерес до художнього бачення краси оточуючого світу;

Обладнання: репродукції картин, малюнки - приклади композиційного розташування предметів у натюрморті, малюнки натюрмортів, картки із зображенням предметів, таблиця "Поетапність виконання натюрморту ".

Матеріали та інструменти: альбом для малювання, простий олівець, гумка, фарби, пензлі, ємність для води, серветки, палітра.                    

Методи і методичні прийоми: бесіда, пояснення; порівняння образів;    демонстрування, аналіз.

Тип уроку: комбінований урок.

Завдання уроку: створення етюду класичного натюрморту.

 

                                                Хід уроку.

      I.            Організаційний момент (1 хв.). 

Сьогоднішній урок хочеться почати з чудових рядків, що кличуть до завзятості, працьовитості, радості життя, творчості. Нехай вони стануть і вашим девізом:

                                 Не можеш - дізнайся,

                                 Не знаєш - дізнайся,

                                 Пробуй, шукай, здійснюй, досягай.

   II.            Актуалізація опорних знань і вмінь (3 хв.). 

Інтерактивна гра «Гончар та живописець» ( учень на вертикальній площині компонує глечики різного розміру ).

-                   Які ви знаєте основні виражальні засоби в образотворчому мистецтві? (малюнок , композиція , колорит ) .

-                   Які ви знаєте види малюнка ? (малюнок, ескіз, етюд ).

Інтерактивна гра «Склади композицію з силуетів» (учень складає композицію з представлених предметів – силуетів різної форми).

-                   Що таке композиція? (система правил і прийомів розташування частин картини в єдине ціле, вміння точно розмістити зображення на аркуші ).

-                   Які головні засоби композиції ви знаєте? ( композиційний центр, контраст, ритм, колір, фон або простір).

-                   Що таке композиційний центр? (головне в зображенні, виділяється кольором, розміром, освітленням, але не завжди може бути в центрі картини

-                    залежить від розташування предмета і точки зору).

Інтерактивна гра «Визначте головний квадрат у композиції» (фронтально).

-                   Які жанри живопису ви знаєте? (портрет, пейзаж, натюрморт, анімалістичний, побутовий, історичний, казково - билинний, батальний ).

III.            Мотивація навчальної діяльності (1 хв.). 

-                   Подивіться на ці репродукції картин. Художники просто зображують звичайні речі побуту, квіти, харчі. Далеко не всі вгадують, що криється за цим.

-                   До якого жанру живопису можна віднести ці картини? ( натюрморт ).

-                   Спробуйте дати назву кожній картині.

-                   Послухайте вірш - загадку.

Якщо бачиш на картині

Чашку кави на столі,

Або воду у графині,

Чи троянду в кришталі.

Чи велику жовту диню,

Чи конвалії малі,

Вазу, яблуко чи торт,

Знай усі ці речі разом,

Називають… (натюрморт).

IV.            Оголошення теми та мети уроку (1 хв.).

-                   Сьогодні на уроці ви познайомитеся з одним з найкрасивіших жанрів образотворчого мистецтва - натюрмортом, дізнаєтеся про особливості його композиційного рішення, виконаєте етюд натюрморту з натури фарбами.

   V.            Вивчення нового матеріалу (5 хв.).

З історії натюрморту.

«Натюрморт» - від французького «мертва натура» - жанр образотворчого мистецтва, зображення різних предметів ужитку, речей, харчів (овочі, фрукти  хліб і т. д.), квітів та іншого. У голландському та німецькою мовами суть натюрморту виражається як тихе життя речей, повна своїх внутрішніх подій життя, яке ми так рідко помічаємо. Виник цей жанр близько 400 років тому в Голландії та Іспанії.

         Завдання художника в області натюрморту полягає не тільки в передачі речей самих по собі, а й у тому, щоб висловити ставлення до них людини даної епохи, а через них і до навколишнього світу. Ось чому голландський натюрморт 17 століття з'явився віддзеркаленням голландського побуту

( Пітер Клас і Віллем Клас Хеда « Шинка і срібний посуд »,«Сніданок з шинкою »

         Натюрморт так само може просто радувати око грою фарб, давати душевний відпочинок.    У російській мистецтві натюрморт з'явився в 18 столітті, а час розквіту - кінець 19 початок 20 століття. Це, перш за все роботи Грабаря і Коровіна. Яскраві натюрморти створили художники Машков і Купрін та ін.

-                   А що можете сказати ви, дивлячись на цей натюрморт? Які почуття він у вас викликає?

Послідовність і правила роботи над натюрмортом.

-                   Щоб робота над натюрмортом була по - справжньому цікавою і корисною, натюрморт повинен бути добре складений і правильно поставлений. А це початок творчості і не так просто, як може здатися. Тут вже проявляється смак і композиційне чуття художника .

         У мистецтві жорстких рецептів немає. Але певні правила в натюрморті все ж є ( схеми натюрморту, але не слід думати, що предмети натюрморту треба обов'язково розташовувати за схемами ).

Набір предметів не може бути випадковим, їх повинно щось об'єднувати, ріднити, в них повинна бути закладена певна ідея, тема. Наприклад, предмети праці, рослини, плоди або страви, старовинні чи побутові речі і т. д.

Постановка натюрморту.

Якщо розглядати предмети занадто далеко один від одного в композицію може увійти порожнеча, якщо занадто зближувати - натюрморт може вийти занадто важким, громіздким. Однакові предмети, розташовані по одній лінії, створять враження нудної одноманітності. Добре коли чергуються світлі і темні предмети, важкі і більше витончені формою.

Натюрморт повинен мати композиційний центр - предмет або найбільший, або найяскравіший, або найбільш виразний. Але композиційний центр не обов'язково повинен збігатися з центром геометричним.

Предмети повинні бути згруповані так, щоб вже нічого не хотілося прибрати, пересунути або додати.

Велику роль в натюрморті грає фон. Поміщений впритул за натюрмортом фон не дозволяє погляду розсіюватися, йти від постановки.

Вільний, легкий передній план. Найбільш важкі, великі предмети повинні знаходитися десь ззаду; легші - перед нами, а найперший план повинен бути зовсім вільним, відкритим.

VI.            Практична робота (25 хв.).       

-                   Ми  на уроці передамо тільки загальний настрій, колір, форму натюрморту. Пропоную вам намалювати цей натюрморт (показується натура).  Роздивіться уважно всі предмети, визначте  їх форму, розмір, колір, розташування.

-                   Яку геометричну форму вам нагадує яблуко. (Яблуко - коло, глечик-прямокутник.)

-                   Наскільки менше яблуко від глечика?

-                   А які кольори ми будемо використовувати? Яка це гамма?

        А тепер, коли ми розглянули наш натюрморт, ми розберемо поетапність виконання нашого малюнку (вчитель малює на дошці):

-                   спочатку, ледве натискаючи на олівець, намічаємо лінію площини;

-                   компонуємо предмети загальними лініями, визначаємо їх розташування на листі відносно один одного (яблуко ближче).

-                   ледве натискаючи на олівець уточнюємо форму предметів, постійно порівнюючи малюнок з натури.

-                   для побудови глечика проводимо лінію симетрії, яка поділяє його на дві однакові частини.

         Виконавши малюнок олівцем,  починаємо роботу кольором, технікою «монотипія»

Слово «монотипія» грецького походження. Воно складається з двох слів: «монос» - один, єдиний і «типос» - слід, відбиток. Отже, монотипія - це така художня техніка,  коли  друкуванням  дістають  тільки  один  відбиток.

 

Монотипію  можна виконувати аквареллю, олією, друкарською  фарбою.

Зображення друкують на різноманітному папері, який добре вбирає в себе воду. Для виконання монотипії потрібні: пластинка зі скла, кераміки чи пластмаси, папір для чернетки і для чистого відбитка, олівець, акварель, мило, кілька газет. Найзручніша для роботи  пластинка із скла або прозорої пластмаси,  бо крізь них  добре  видно  рисунок  олівцем.

Аркуш на декілька годин помістити в посудину з водою, щоб він міг вільно плавати,  не згинаючись   і не мнучись.

Для друкування  папір повинен бути вологим, але не мокрим; зайву воду промокають газетами або промокальним папером. Підготовлений аркуш використовуютъ зразу, оскільки напівсухий папір не вбирає фарби і може  покоробитись.

Для  монотипії  акварельними фарбами спочатку треба виконати на папері контурний рисунок олівцем. Робота олівцем - допоміжна,  проте ми повинні  виконувати її на  папері такого розміру,  якого  задумана  композиція.

Закінчену чернетку кладемо під скло. Беремо акварельні фарби, пензель, воду і дитяче мило. Розводимо фарбу мильною водою. Для роботи  над монотипією фарба повинна бути густа, а не така прозора, як в акварельному живопису. Нею малюємо на склі, крізь яке повинно бути добре видно рисунок олівцем. Треба тільки стежити, щоб скло (чи плівка) не пересувались.

Фарби, розведені мильною водою, досить швидко сохнуть, і тому вони не зливаються одна з одною. Коли ми все ж таки поспішили і фарби змішались, треба зразу ж те місце акуратно витерти чистою ганчіркою, почекати, щоб просохло і намалювати ще раз. Помилку треба завжди виправити, бо найменший недолік може зіпсувати цілу роботу.

Якщо все готово - малюнок сухий і папір вологий - можна друкувати. Кладемо скло на дошку. Виймаємо з газети вологий папір. Найкраще, коли цю роботу виконують двоєлюдей. Вони беруть аркуш паперу за чотири ріжки і прикладають до скла, але не зразу, а починаючи, наприклад, з верхньої частини малюнка. На папір кладеться газета і злегка притискується пальцями по всій площі аркуша. Якщо папір добре промок цього вистачить, щоб дістати відбиток. Але якщо він недостатньо вологий - беремо будь-який гладкий предмет (ручку від зубної щіточки, гребінець, ложку) і, злегка натискуючи, акуратно посуваємо ним по паперу зліва направо по всій площі, яку займає малюнок. Треба слідкувати, щоб папір не зсунувся, бо робота буде зіпсована. Закінчивши друкування, треба підняти ріжок паперу і подивитися, чи добре відбито малюнок. Якщо слабо - знову натискуємо предметом на папір. Одержавши якісний відбиток, обережно піднімаємо його і кладемо на рівну площу - стіл,   дошку,  навітьпідлогу - для просихання.

Після друкування на склі залишається слід від малюнка. На нього можна ще раз нанести фарбу і зробити другий відбиток. Він буде подібний до першого, але не однаковий.

Працюючи з фарбами не забуваємо, що одна сторона ближче до вікна, тому більш освітлена. Умовно поділяє світло, тінь, півтінь. Це допоможе передати вам об'єм предметів.

Вправа «Диригент».

Індивідуальна творча робота.

Малювання натюрморту (контроль правильності виконання прийомів роботи; надання допомоги учням, які відчувають труднощі ).

VII.            Підсумок уроку (3 хв.).

Інтерактивна вправа «Інтерв'ю».

-                   Над яким зображенням на картинах ви сьогодні працювали? (над натюрмортом ).

-                   Що таке натюрморт? (предмети неживої природи: квіти, риба, дичина, утворює ).

Натюрморт може багато розповісти глядачеві, нагадати про сонце, про літо або інший час року, пробудити радість чи смуток.

Оцінювання робіт учнів.

Виставка дитячих малюнків.

Домашнє завдання: підібрати листівки, вирізки з журналів, газет із зображенням натюрмортів

 

 

 

Урок №   Образотворче мистецтво  6 клас

Тема: Кіт-воркіт. Специфіка зображення тварин у русі. Створення образу кота

Мета: – узагальнити та поглибити знання учнів про тварин (котів);

– ознайомити учнів із зображенням складових частин будови тварини (тулуб, голова, шия, кінцівки, хвіст вуха);

– ознайомити учнів із зображенням тварин у русі;

– розвивати спостережливість, творчу уяву, фантазію, інтерес до художньо-творчої діяльності;

– розвивати здібності, аналізувати форму й визначати складові частини будови тварин, відтворюючи пропорційні відношення окремих складових частин будови;

– виховувати дбайливе та бережне ставлення до чотириногих друзів.

Обладнання: маски котів, клубок ниток, схеми-замальовки, таблиця «Породи котів», картки-завдання для групової роботи, музичні записи на тему «Кіт-воркіт», маски олівця, фарб, пензлика, набір кольорових смужок, фарби, гуаш, пам’ятка по догляду за домашніми тваринами.

Хід уроку

І. Організаційна частина уроку. Музичне привітання.

ІІ. Створення проблемної ситуації. Мотиваційна частина уроку.

1.(Виходить олівець та пензлик).

Олівець. Любі друзі! Кожен з вас малювати мастак,

Пензлик. Отож, ми часу не гаймо – наш урок розпочинаймо!

2. Вчитель. Чи бажаєте ви знати, кого будемо малювати?

Постарайтесь цю загадку відгадати.

Загадка: У нашої бабусі

Сидить звір у кожусі.

Біля пічки гріється,

Без водички миється.

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.

Вчитель. Сьогодні на уроці ми попробуємо створити образ кота, враховуючи специфіку зображення тварин у русі.

IV. Робота над темою уроку.

1. Дидактична гра «Закінчити вірш-колискову».

Котику (сіренький),

Котику (біленький),

Котку (волохатий),

Не ходи по хаті,

Не буди дитяти.

Дитя буде спати,

Котик – воркотати.

Ой, на кота – воркота,

На дитину – дрімота.

А-а, а-а, а-а!

Вчитель. Діти, ви прослухали колискову, в якій співається про маленького волохатого котика.

– Що ж ви знаєте про котів? (Відповідь учнів).

–  А чи хотіли б ви дізнатися про них більше?

2. Хвилинка ерудита. Повідомлення від професора Всезнайка.

Всезнайко. Історія домашньої кішки порівняно невелика, близько чотири тисячі років назад. В Центральній Європі кішки з’явилися приблизно 800 років тому.

Коти-синоптики:

• якщо коти дряпають лапами килим, дерево чи вікно, особливо після сну – на опади;

• якщо ховаються під килим – на холод;

• якщо тріться об щось – тепло буде;

• якщо дрімливі, багато сплять – на опади.

3. Робота в групах.

Вчитель. Сірий котик все муркоче,

(Під музичний супровід хлопчик-котик грається клубочком нитик).

Мабуть, гратися він хоче,

Закотив аж у куток

Ниток маминих клубок.

Вчитель. Приготуйтеся до роботи у групах.

Завдання: Допоможіть матусі розплутати нитки, виконавши завдання. Ви дізнаєтеся багато цікавого про котів.

Завдання для першої групи: Скласти плутанку.

– Якщо пити з тієї ж посудини, що й кіт, буде нежить.

Завдання для другої групи: Записати шифрограму.

– Якщо нежить – понюхайте ледь присмаленого котячого хвоста. Нежить зникне.

Завдання для третьої групи.

З набору слів скласти речення: покласти, на, якщо, болюче, кота, зникне, біль, місце. (Якщо покласти кота на болюче місце – біль зникне).

Відповіді учнів.

4. Музична вікторина.

Вчитель. Кішка – тваринка незалежна. Характер у наших домашніх улюбленців дуже вередливий: то мурчить, ніжиться, то випускає кігтики. Кішки різних порід мають і різні темпераменти.

Запрошуємо наших гостей – котиків до дошки.

(Виходять діти у масках котів).

Завдання: Попробуйте за допомогою музики розпізнати наших котів і вручити їм відповідні цифри.

Вчитель. Звернімося до нашого «Довідкового бюро» (на дошці таблиця «Породи котів»).

• Активна, швидка, грайлива, риженька. (Абіссінська кішка).

• Голосно нявчить і схильний до агресії, сумний, чорний. (Європейський короткошерстий кіт).

• Розумний, грайливий, швидкий. (Турецький Ван).

• Мрійливий, спокійний з коричневим відтінком шерсті. (Мейн-кун).

• Веселий, грайливий, сірий. (Ангорський кіт).

V. Основна частина уроку.

Робота над створенням образу кота.

1. Поетапне виконання композиції вчителем на дошці з поясненням-коментуванням.

(Педагогічний малюнок).

Вчитель. Будова тіла тварини набагато складніша, ніж птаха, але послідовність виконання малюнка і принципи зображення подібні. Малювати котика починаємо із чітко визначеної повздовжньої осі, що збігається з хребтом і проводить через голову і хвіст. Потім позначаємо напрями ніг, голови, хвоста, форми тіла, намагаючись точніше вловити характер, рух і пропорції тварини.

2. Специфіка зображення кота у русі.

Малюємо кота в русі
Зрозумівши як малювати кішку олівцем поетапно в положенні лежачи, ви неодмінно захочете навчитися створювати зображення тварин у русі. Завдяки цьому можна передати характер, красу і грацію цього неповторного створення. Як і в першому випадку, потрібно приготувати папір, олівець і гумка. Якщо попередня схема починалася з створення голови, то в цьому випадку в першу чергу намалюємо тіло.
Тулуб кошеня являє собою довгий овал. Не потрібно мати його так, щоб вісь проходила паралельно лінії нижнього краю. Правильним варіантом буде діагональ. Кут нахилу залежить від того, в який бік буде дивитися ваш кіт. Далі у верхнього краю заготовки малюємо коло так, щоб він стикався з овалом. Це буде голова. Після цього малюється лінія, яка з'єднує голову і тіло, тобто майбутня шия.

Особливо важливо дотримуватися пропорції. Голова повинна бути в два рази менше тіла. А хвіст складе ½ довжини тулуба. Для полегшення роботи потрібно відразу намітити на папері кордону, де повинна закінчуватися голова, тіло і хвіст. Після цього визначаємо, у якій позі буде стояти або йти наша кішка. Виходячи з цього, окреслюються лінії лап. Якщо тварина в русі, то одна передня лапа повинна бути зігнута, а одні з задніх, як правило, відставлена назад.

 

На мордочці, як і в попередньому випадку, намічаємо положення очей, носа і рота за допомогою хреста. Зверніть увагу на те, що кішка можемо дивитися як прямо, так і в бік. В залежності від цього буде змінюватися положення центру хрестика. Одночасно визначаємо місце, де будуть вуха. Для того щоб не помилитися на цьому етапі, рекомендується подивитися готові фото тварин і зрозуміти, як можуть розташовуватися вуха на голові в залежності від повороту мордочки.

Після того як будуть намічені всі лінії, потрібно переходити до контрольної обведення. Для цього м'яким олівцем легкими рухами створюємо одну загальну лінію голови, тіла, хвоста і лап, не забуваючи про вигин в області подушечок. Після цього приступаємо до мордочці. Створюємо очі в області горизонтальної лінії хреста. Трохи нижче перетину повинен бути ніс у вигляді трикутника і рот.

На завершальному етапі використовуйте більш твердий олівець. З його допомогою створіть шерсть тварини, особливу увагу приділіть хвоста, грудці, лобі і холці. Тільки після того, як ви оцінили своє творіння, і ваш кіт дійсно вийшов красивим, потрібно акуратними рухами видалити зайві лінії та підкреслити основні з допомогою м'якого олівця.

Подібним чином створюються абсолютно будь-які коти - біжать, крадуться, гордо які крокують і так далі. Треба тільки докласти трохи фантазії і зрозуміти, що ви хочете побачити в кінцевому етапі.

 

Вчитель. Погляньте на схеми-довіднички, які лежать на ваших партах. Саме вони допоможуть вам зобразити котика у русі.

Хвилинка відпочинку.

Вправа ейдетики «Гладимо кішку».

– Уявіть, що біля ваших ніг треться кішка. Візьміть її на коліна. А тепер гладимо кішку від носика до кінчика хвостика. Відчуваємо, яка вона м’якенька, пухнаста, лагідна, приємна на дотик. Гладимо, поки киця голосно замуркоче.

3. Практична діяльність учнів над створенням композиції «Кіт-воркіт».

Виходять олівець та Гумка.

Разом. Друзі, ви часу не гайте, котика малювати починайте!

VI. Підсумок уроку.

1. Відкриття «Котячого вернісажу».

Виходять Пензлик та Фарби.

Пензлик. Саме нам випала сьогодні честь відкрити «Котячий вернісаж».

Фарби. Знать, старались ви не марно, малюнки вийшли дуже гарні!

2. Робота експертної групи.

Діти у масках котів оцінюють роботи своїх товаришів.

3. Вчитель. Прийміть на згадку про наш урок невеличкі пам’ятки по догляду за домашніми тваринами «У вас з’явився котик» і запам’ятайте:

Котик – це не іграшка, а жива істота, якій необхідне раціональне харчування, правильний догляд і постійне спілкування з ним!

 

 

 

 

 

Урок №   Образотворче мистецтво  6 клас

 

Тема уроку: Створення образів фантастичних істот за мотивами творів Марії Приймаченко.

Мета уроку: ознайомити учнів з творчістю української художниці, представниці наївного   мистецтва Марії Приймаченко;

                     навчити учнів аналізувати художні живописні твори художниці;

                     розвивати творчу уяву та образне мислення;

                     виховувати ціннісне ставлення до мистецтва та людей.

Обладнання: мультимедійний проектор, репродукції картин художниці М.Приймаченко, зразки дитячих робіт.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку:

І. Організація класу.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

Слайд1.Створення образів фантастичних істот за мотивами творів Марії Приймаченко – тема нашого сьогоднішнього уроку.

Сьогодні на уроці ми ознайомимось з творчістю М.Приймаченко,побуваємо в світі героїв картин художниці, а також створимо свої творчі роботи в стилі,якому працювала художниця.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

(пояснення базується на основі мультимедійної презентації)

Отже, хто ж така Марія Приймаченко?

Слайд2.

• Заслужений діяч мистецтв;

•   Народна художниця України;

•   Лауреат премії імені Тараса Шевченка, яку одержала за цикл картин

 “ На радість людям ”;

• Представниця наївного мистецтва.

 

Народилась Марія Приймаченко в 1909 році в селі Болотня, що на Київщині в родині творчо обдарованих людей. Бабуся фарбувала та розписувала писанки, батько бондарював, займався різьбленням по дереву, мати – знана вишивальниця. У творчій родині народилась творча дівчинка.

З чого ж все почалось?

Слайд3.

• «Починалося все це так,- згадувала художниця. - Якось біля хати, над річкою на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала різні квіти,побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату…»

Всі сусіди милувались тою красою, запрошували дівчинку прикрасити настінним розписом і їх хати. Саме так, з настінних розписів , розпочався творчий шлях Марії Приймаченко. Потім створювала свої шедеври гуашевими фарбами на папері. До фарби додавала клей ПВА, щоб кольори були яскравішими.

 

Слайд4.

Чаплуни – бо чапають, лякахи – бо лякають, крадуни – бо крадуть, дивні птахозвірі та мав-пуни – це вигаданий світ Марії Приймаченко в якому вона жила. Ці звірі жили поряд з нею та зараз,можливо, живуть серед нас.

Слайд5.

Жаб`ячий цар всі жаби збирає, головну жабу вибирає і наказ дає.

Ця картина в арсеналі художниці з`явилась невипадково.

Неподалік хати художниці протікала річечка. Кожен вечір Марія Приймаченко слухала жаб’ячий спів, який лунав з тієї річечки. Той спів переривався дивним звуком. Напевне це диригент того жаб’ячого хору – жаб’ячий цар? Так уявила художниця персонажа того дійства.

Автор зображує жаб’ячого царя на блакитному тлі в зелених очеретах. Марія Приймаченко   одягнула свого героя в святкову жовту свитку, на голові чудернацька шапка-корона, на задніх лапках візерунчасті шкарпетки. Зовсім не страшна ця таємнича звірина.

Слайд6.

Куропатиця подружилася з вовчицею.

Інший образ –з народної мудрості,яка навчає,що добро завжди переможе зло.

На темно-зеленому тлі (бо вовки живуть у лісі) – фантастичний звір. На ньому розміщено пташечку. Вовки – хижі істоти. Ось оскалена паща з міцними зубами. Проте, маленька куропатиця змогла підкорити небезпечного звіра. Погляньте, як покірно присіла вовчиця на всі чотири лапи. Вовчиця стала такою доброю,що її окрас перетворився  на яскравий, урочистий, орнаментований стилізованими вишеньками. Перед добрими намірами і хижак пасує.

Такий висновок можна зробити споглядаючи дану картину.

Слайд7.

 

Мавпочка зловила рибу.

У художниці є ціла серія картин на яких зображено людоподібних мавпочок. Жінок вона лагідно називала мавпочками, а чоловіків мавпунами. І перед нами постає ось така причепурена жінка-мавпочка одягнена в вишивану сорочку, кумедний головний убір-корону, з нафарбованими губами.

Слайд8.

   Ведмеді захотіли меду, а бджоли як нажалили, черепа поопухали,   десятьом заказали:

  “ Не йдіть красти, бо крадене боком вилазить ”.

По центру картини - розміщені фігури ведмедів, які забажали поласувати чужим добром. Автор засуджує вчинок героїв та сміється над невдахами.

Чому у нас виникає це відчуття? Зверніть увагу , як багато тут дрібних елементів. Вони розташовані по всій площині картини. Так звуки сміх заповнюють простір. Ще й барви тут досить веселі.

Слайд9.

Звірі захотіли покурити. А той тютюн погано впливає на молодий організм.

Звертається до нас Марія Приймаченко.

Ще одну проблему розкриває художниця в своїй роботі – вплив шкідливих звичок на молодий організм.

Слайд10.

Сміхородію комар укусив за язика – багато брехала і людей обманювала.

 

- Діти, як ви гадаєте, що хотіла сказати нам художниця створюючи цей образ?

- Чому М.Приймаченко назвала цю звірину  СМІХОРОДІЯ?

Слайд11.

Лежень ліг під яблунею, щоб яблуко саме упало в рот, а воно його в лоб.

• Зверніть увагу на героя даної картини. Він вам нікого не нагадує? Художниця в картині висміює ледарство.

Слайд12.

Це чудо хоче йти вперед,а його зад тягне назад.

Перед вами такий собі птахо звір,бо істота має пташині лапи, одна голова із дзьобом, друга з хижою пащею, в якій стирчать гострі ікла. Забарвлення звірини нагадує і пір`я, і хутро.

Споглядаючи на картину виникає відчуття,що тут не все так просто. Що це за чудо,що хоче йти вперед, а його зад тягне назад?

Може це наше життя? Теперішнє, майбутнє і минуле. Людина завжди замислюється про майбутнє не знаючи яким воно буде – права частина картини. Добрим, чи ось з такими гострими іклами, як у приймаченківського птахо звіра. Але мріючи про майбутнє людину не полишають спогади про минуле, яке завжди тягне назад – ліва частина картини. Середина – це сьогодення, є і майбутнім і минулим. Звичайно, кожен на свій розсуд може розуміти зміст цього твору.

Слайд13.

Є у Марії Приймаченко ціла серія картин присвячена Чорнобильській трагедії. Адже,як ви вже знаєте, жила художниця на Київщині, а точніше в 30 кілометровій зоні від атомної станції. Трагедія 1986 року не  залишила художницю осторонь. Біль своєї душі висвітлила на папері.

До вашої уваги одна з картин.

Як у Чорнобилі було горе із блоком, а дід корову пас там.

Пообмотував ноги  і роги , і даже хвоста.

Корова травичку кушає,нічого не слушає.

Споконвіку наші предки вважали корову годувальницею. Не було оселі, в якій не тримала корову. Подивіться як дідусь оберігає свою годувальницю. Понадівав на ноги та роги целофанові пакети та й думає що вбереже від того невидимого ворога тварину. Адже люди не знали правди про загрозу радіації. Тому робота Приймаченко не має такого трагізму, як сама подія.

Слайд14.

• Діти, погляньте на ці картини  художниці. Ці герої нікого вам не нагадують? (ілюстрації до народних казок та байок). Персонажі Марії Приймаченко прикрашають сторінки не тільки українських видань, а також знайшли собі місце на сторінках Букваря в Японії.

Слайд15.

Є в художниці також автобіографічні картини. Приймаченко інвалід дитинства. Була обмежена в спілкуванні лише своїм подвір`ям,із-за хвороби художниці  важко було пересуватись. Але все ж  один раз побувала художниця в місті Києві, куди її запросили до експериментальної майстерні, що в Києво-Печерській лаврі. Нині там діючий Музей народного мистецтва. Враження про перебування в Києві Приймаченко передала в своїй картині

У Києві мої чайки гуляють на Дніпрі, красуються каштанами.

Урочистості картині надає кольорова гама а також дзеркальна симетрія та ритмічне повторення  рослинних елементів. Видно, що художниця створювала цю картину з піднесеним настроєм.

Слайд16.

До вашої уваги ще одна автобіографічна картина –

Літа мої молодії,зупиніться хоч на калиновім мості,прийдіть до мене в гості.

Тут художниця зобразила себе в українському вбранні. Сидить біля хати та чекає гостей. А що ж то за гості? Літа молодії. На містку стоять шестеро молодих дівчат – десятиріччя-роки художниці. Під містком вирує річка життя. Не дістатись гостям до Марії, адже місток не дістає берега. Молоді роки не повернуть.

Слайд17.

Свято.

Завжди згадувала художниця, як молодою дівчиною з подружками та парубками святкували народні свята.

• Яке обрядове свято зобразила художниця? (Івана Купала)

Слайд18.

Я з тобою, Ванюша, не нажилась…

Автобіографічна картина. На війні Марія Приймаченко втратила чоловіка, який так і не побачив свого сина. Біль розлуки Марія Приймаченко відобразила в даній картині.

• Не перелічити всіх картин Марії Приймаченко. Більша частина зберігається в Києві в Музеї народного мистецтва,що знаходиться в Києво-Печерській лаврі.

Слайд19.24 картини зберігається в фондах музейної колекції Хмельницького обласного художнього музею.

 

ІV. Постановка практичного завдання.

• Сьогодні ви своїми творчими роботами спробуєте поповнити приймаченківську звірину серію. Вашим завданням буде створити зображення видуманого звіра,а також дати влучну назву своїй роботі так, як це вдало робила Марія Приймаченко.

( демонстрація учнівських робіт попередніх років)

V. Практична робота учнів.

Здійснення індивідуального підходу

VІ. Підведення підсумків уроку.

Добігає кінця наш урок. Давайте підсумуємо:

• Представником якого виду мистецтва була Марія Приймаченко? ( працювала у живописі, представник наївного мистецтва)

• З чого почалась творча діяльність художниці? (настінний розпис)

• Які основні образи використовує в своїх роботах Марія Приймаченко? (фантастичні, видумані звірі)

• В чому полягає цінність картин художниці для нас? (вони прекрасні, виховний потенціал)

• Так, насправді, вони прекрасні. Адже недаремно художниця писала свої картини нам на радість, на радість людям.

 

VІІ. Домашнє завдання.

Завершити роботу, придумати назву  та скласти невеличку усну розповідь по картині.

 

 

 

УРОК№     7 КЛАС

Тема уроку: види та жанри образотворчого мистецтва

Мета:

Освітнія:

• активізація пізнавального інтересу до мистецтва;

• протягом уроку учні повинні засвоїти назви видів мистецтв;

• зрозуміти, що об'єднує види мистецтва, і чим вони істотно відрізняються один від одного.

• проводити аналіз творів мистецтва, визначати їх приналежність до того чи іншого виду мистецтва

Розвиваюча:

• розвивати пам'ять, увагу, учнів; кругозір дітей

• розвивати мислення, вміння аналізувати, узагальнювати.

• розвивати навчально-управлінські вміння: оцінювати свою діяльність і роботу товариша за зразком (критеріям), запропонованим вчителем

Виховна:

• виховувати естетичний смак у процесі сприйняття навчального матеріалу;

Обладнання:

Для вчителя: комп'ютер, проектор, екран,указка

Для учнів:ручка або олівець,зошит, роздатковий матеріал

Хід уроку

• Визначення мистецтва та його групи.

• Скульптура та її види.

• Батальний жанр.

• Пейзаж.

• Декоративно-прикладне мистецтво

І. Організаційна частина

ІІ. Повідомлення теми уроку. Мотивація навчальної діяльності.

«Як ви думаєте, коли людина почала малювати? Що вона хотіла показати у своїх малюнках? Сьогодні ми дослідимо походження перших мистецьких творів, виконаних рукою людини, та зародження різних видів образотворчого мистецтва

Мистецтво — частина духовної культури, характерною особ-ливістю якої є образне (художнє) зображення життя. Усі види мистецтва можна класифікувати на такі групи:

 а) часові — види мистецтва, що існують обмежений час, не маю-

 чи просторового носія (музика, декламація, література — в ній дія

 розгортається в часі);

 б) просторові — існують у просторі в обмеженому об'ємі необме-жений час (архітектура, образотворче мистецтво);

 в) просторово-часові, змішані (театр, опера, естрадно-циркове мистецтво, балет тощо).

 Вони існують обмежений час і мають просторових носіїв — артисти, декорації.

 Образотворче мистецтво — це реальне або фантастичне відображення дійсності в зримих художніх образах. Залежно від того, як, з якого матеріалу, якою технікою виконано твір, розрізняють такі види образотворчого мистецтва: живопис, графіка, скульптура, декоративно-прикладне мистецтво, дизайн.

ІІІ.  Робота над формуванням термінів.

 Учитель дає визначення видів образотворчого мистецтва, учні записують їх у словниках.

Мистецтво виникло разом з іншими видами первісної культури в період становлення первісної людини як соціальної істоти. Найдавніші художні твори — відбитки людської руки, малюнки звірів «штрихами» або заплутаними лініями. Пізніше наскальні малюнки зображали звірів, сцени полювання. Отже, найдавнішим видом мистецтва є графіка.Живопис уперше з'явився близько 40 тисяч років тому на стінах печер — печерний живопис. Первісні художники, використовуючи природні пігменти, створювали кольорові розписи, героєм яких був звір — джерело життя (їжа) і водночас смертельна загроза для людини. Створені в ті давні часи малюнки вражають майстерністю виконання й виразністю зображення тварин.

Перші скульптурні твори також належать до первісного мистецтва. Первісне (або, інакше, примітивне) мистецтво територіально охоплює всі континенти, окрім Антарктиди, а за часом - всю епоху існування людини, зберігшись у деяких народностей, що живуть у віддалених куточках планети, до наших днів. Звернення первісних людей до нового для них виду діяльності - мистецтву - одне з найбільших подій в історії людства. Первісне мистецтво відобразило перші уявлення людини про навколишній світ, завдяки йому зберігалися і передавалися знання і навички, відбувалося спілкування людей один з одним. У духовній культурі первісного світу мистецтво стало грати таку ж універсальну роль, яку загострений камінь виконував в трудовій діяльності. Прикладом скульптурних творів є жіночі фігурки — символи родючості, скульптурні або рельєфні зображення звірів.

Вчитель демонструє репродукції із зображенням жіночих фігур

 

 З розвитком і ускладненням людського суспільства розвивається і мистецтво, виникають нові його види. Ще у первісних людей з'явилася потреба прикрашувати свій одяг, речі, якими вони користувалися. Зароджується декоративно-прикладне мистецтво.

Декоративне мистецтво живе на основі спадковості традицій і розвивається як колективна народна художня діяльність. Поряд із цим видом розвивається мистецтво художнього конструювання різноманітних предметів, речей, що оточують людину.

Основою всіх видів мистецтва, у тому числі й образотворчого, є художній образ, створений уявою митця. Залежно від того, що намалював художник, розрізняють жанри: побутовий, батальний, пейзаж, анімалістичний, історичний, портрет, натюрморт.

Учитель демонструє репродукцію картини В. Верещагіна «Апофейоз війни» , як приклад батального живопису.

 

                                        «Апофейоз війни»

 

Пейзаж — жанр в образотворчому мистецтві, в якому об'єктом зображення є природа. Пейзажем називають також окремий твір цього жанру. Як самостійний різновид образотворчого мистецтва пейзаж виник у китайському мистецтві, китайському живопису.

Різновидом пейзажу є зображення моря і подій, що відбуваються на морі (баталії, природні катастрофи, спортивні змагання тощо). Пейзаж за морською темою називається марина.

Як приклад пейзажного жанру учитель показує репродукції картин

Ю. Клевера.

 

ДебриОттепель на дороге

Як приклад історичного жанру вчитель демонструє репродукції В. Васнецова «Витязь на распутье»

 

 

«Витязь на розпутті»

 

         ІV.  Підбиття підсумків уроку

Отже, сьогодні ми познайомилися з видами мистецтва та його жанрами. Давайте перевіримо що ви запам’ятали.

Що таке мистецтво?

 Коли воно виникло?

 Назвіть види образотворчого мистецтва.

 Які найперші графічні твори виконані людиною?

 Коли з'явився живописх

 Чим (якими матеріалами) працювали первісні Художники?

 Назвіть приклади перших скульптурних творів.

 Назвіть приклади перших витворів декоративно-прикладного мистецтва.

 Які жанри образотворчого мистецтва запам'ятали?

 

V.Домашнє завдання

 

Самостійно розглянути жанри мистецтва та зробити короткий аналіз репродукцій.

 

 

 

Тема:"Дивовижні баранці,    коники і птахи"          6 клас

Мета. Провести бесіду про декоративно-прикладне мистецтво; поглиби­ти поняття про розмаїття форм і пропорційні особливості будови тварин і птахів; удосконалювати навички роботи з пластиліном, уміння передавати форму та пластику тварин і птахів на основі перегляду творів декоративно-прикладного мистецтва; розвивати відчуття гармонії у процесі попереднього перероблення форм ре­альних у декоративні; сприяти формуванню поваги до праці на­родних майстрів і розумінню краси декоративно-прикладного ми­стецтва.

Завдання до уроку. Виготовити об’ємний виріб; ознайомитись з новими поняттями і термінами, навчитись застосовувати їх на практиці.

Обладнання. Таблиці, ілюстрації із зображенням керамічних виробів, гли­няні іграшки, глечики, макітри, куманці, кухонні дощечки;  пластилін, стеки, дощечка для ліплення, серветка, фарби, пензлі, склянка з водою, зошит-словник.

Техніка виконання.  Об’ємне ліплення.

Епіграф до уроку.  «Будь майстром, поетом, художником у справі, яку ти            любиш!» В.Сухомлинський.

 

Хід уроку

 

І. Організаційна частина

                                 Візьми собі за правило:

                                 Видумуй, пробуй, твори!

                                 Розум, фантазію ти прояви!

ІІ. Актуалізація опорних знань

         Вікторина « Види мистецтва».

         Використовується візуальний ряд для визначення видів мистецтва.

     Розгадування кросворду «Види і жанри мистецтва»

 

ж

и

в

о

п

и

с

 

а

р

х

і

т

е

к

т

у

р

а

н

а

т

ю

м

о

р

т

 

р

е

л

ь

є

ф

 

 По-горизонталі

1. Вид образотворчого мистецтва, у якому зображення створюється за допомогою кольору.

2. Мистецтво проектування і будування споруд.

3. Жанр образотворчого мистецтва, зображення неживих предметів.

4. Опукле скульптурне зображення на площині.

По-вертикалі

• Різновид художнього твору.

ІII. Робота над темою уроку

1.     Бесіда про декоративно-прикладне мистецтво

      Людина за своєю природою — художник. З давніх-давен нею керу­вало бажання збагатити красою усе, що її оточували і до чого торкалися її руки. З цією метою на прості тканини наносили вишиті візерунки, керамічні вироби прикрашали видавленими, прошкрябаними і намальо­ваними орнаментами. Візерунок надавав предмету особливої краси, ба­гатства й ошатності. Прикрашену річ оцінювали вже не тільки за ко­ристь, але й за майстерність виконання. Стародавні гончарі, ковалі, тка­чі, кравці і взагалі ремісники, майстри декоративно-прикладного мисте­цтва, створювали справжні шедеври, які ми можемо побачити сьогодні у музеях, картинних галереях і на виставках.

2. Словникова робота

        Художньо виконані предмети побуту — одяг, посуд, меблі, килими,             вишивки, ювелірні вироби, мереживо, керамічні іграшки тощо — назива­ються предметами декоративно-прикладного (ужиткового) мистецтва.

У них  поєднуються краса і зручність, практичність і доцільність.

      Мистецтво прикрашування предметів називається "декоративним" (від французького слова "декор" — "прикраса").

3. Продовження розповіді

    Це — найпоширеніший вид мистецтва, бо його зразки зустрінеш у кож­ному помешканні.

   Пам'ятки декоративно-прикладного мистецтва дійшли до нас з гли­бини віків. Майстри створювали предмети побуту з найрізноманітніших матеріалів: дерева, глини, пряжі, шкіри, металу, каменю тощо.

    Одним із найдавніших видів народного декоративно-прикладного мистецтва є гончарне виробництво. З глини виготовляли керамічний по­суд (глечики, куманці, чашки, миски, макітри). Вироби з різних видів глини, випалені при високих температурах у спеціальних печах, назива­ються керамікою. Гончарні вироби виготовляли за допомогою гончарно­го круга, а щоб вони були міцніші, їх покривали поливою (тонким шаром свинцевого порошку, який плавився під час обпалювання). Великим досяг­ненням у кераміці стало відкриття фарфору — техніки виготовлення ви­робів з білої глини і спеціальних домішок.

   На Україні основними центрами керамічного мистецтва були Опішня, Миргород, Зіньків Полтавської області; Дибинці, Васильків Київсь­кої; Попівка, Нова Водолага Харківської; Кути Івано-Франківської.

    Форми керамічних виробів та їх оздоблення в різних регіонах були позначені місцевими характерними рисами. В одній місцевості перева­жали геометричні орнаменти, в іншій — на посуді розквітали пишні рос­линні візерунки: квіти соняшника, рожі, грона винограду. Розписували­ся також глиняні іграшки — свищики у формі півників, баранчиків, верш­ників, козликів, коників тощо.

2.       Перегляд демонстраційного матеріалу(з коментарем учителя).

5. Продовження розповіді

     Дитяча іграшка — зображення півника чи баранчика, створене не­стримною фантазією народного майстра, — неповторна перлина, що ви­значає обличчя народу.

  У давні часи люди робили жіночі фігурки з глини, прикрашали їх візерунками, обліплювали зерном і кидали у вогонь. Навколо вогнища виконували ритуальні дійства, пов'язані з культом Матері-Землі.

      Після виконання цього магічного обряду, що мав принести багатий уро­жай, фігурки віддавали для забави дітям. Так з'явилися перші іграшки.

     Дослідники вважають, що традиція виготовлення твариноподібних

іграшок дуже давня, і пов'язують її зі скотарством та виробництвом мо­лока і сиру. Під час розкопок археологами було знайдено чимало скульп­турних зображень бика, барана, свині, птаха, коника тощо.

     Українські народні іграшки надзвичайно різноманітні. Є вони дере­в'яні, глиняні, сирні, солом'яні та з інших природних матеріалів, що­правда, відрізняються кольором, формою, візерунком, оздобленням і тех­нікою виготовлення.

6. Розгадування кросворду

 

 

 

1

т

 

 

 

 

2

 

 

в

 

 

 

 

3

 

а

 

 

 

 

 

4

р

 

 

 

5

 

и

 

 

 

 

 

 

 

н

 

7

 

и

 

 

 

 

 

 1)Він такий смугастий,

    Він такий ікластий,

    Найстрашніший у тайзі —

    Перед ним тремтять усі!

    Як роззявить пащу — иррр!

    Називають звіра... (Тигр).

 

• Ходить хмуро між дубами, 

     Хижо клацає зубами.

     Весь, як є, жорстока лють,

     Очі так її і ллють.

     Зачаївся ось, примовк

      Грізний звір цей, звісно... (Вовк).

 

• Він із казки, він із пісні,

    В нього зубки, як залізні.

Капустинку він гризе,

    Зветься звір на букву 3. (Заєць)

 

•    І мене ти стережись —

      Полювати пішла... (Рись).

 

• Така велика, довгошия

 І вища за найбільшу шафу.

 Така розумна і красива

 У зоопарку є... (Жирафа).

 

 6) Я сірий, високий,

  Замість носа в мене — хобот. (Слон).

 

  7) Прийшла кума із довгим віником
    На бесіду із нашим півником.
    Схопила півня на обід

    Та й замела мітлою слід. (Лисиця).

     7.Правила техніки безпеки та культури праці

1. Не розмахувати стеками, щоб не поранитись.

          2. Ліпити тільки на підкладній дощечці.

          3. Не залишати шматочки пластиліну на парті, не кидати їх на підлогу.

          4. Після роботи руки треба витерти серветкою і добре вимити.

        Перед виконанням практичної роботи слід нагадати дітям прийоми роботи з пластиліном. (Використовуються демонстраційні таблиці «Прийоми роботи з пластиліном»).

 

8.    Послідовність ліплення баранчика :

а)    поділіть пластилін на дві непропорційні частини ;

б)    з першої зробіть тулуб; для цього розкачайте пластилін прямими
     рухами рук і утворіть товстий валик; кінці валика зігніть дугою, стекою
зробіть розріз; пальцями рук сформуйте передні та задні ноги;

в)    від загальної форми відтягніть пластилін для шиї та голови, потім
зробіть мордочку, а на ній — маленький носик ;

г)    із протилежного кінця форми зробіть хвіст ;

д)  з другої частини пластиліну зліпіть ріжки і з'єднайте їх з головою;         стекою виділіть очі, ніс; зарівняйте нерівності та надайте фігурі харак­терних  ознак;

є) готову фігуру розфарбуйте.

У такий спосіб можна виліпити і коника.

IV.  Практична діяльність учнів

      Під час самостійної роботи учнів вчитель надає індивідуальну  теоретичну і практичну допомогу.

   ( Звучить аудіозапис).

  Динамічна пауза

 Всі стомилися ми трішки.

 Хай спочинуть руки-ніжки.

 Ми стомились вже сидіти —

Хочем трошки походити.

 Подивитися у віконце,

 Потягнутися до сонця,

 Наче м'ячик, пострибати —

Й знову будем працювати!

 

    Продовження практичної роботи учнів.

V. Прибирання робочих місць

VІ. Підсумок уроку

    Перегляд та оцінювання виробів.

     Виставка дитячих робіт.

Ось і пролунавдзвінок –

Закінчився наш урок.

За роботу по заслузі

Щиродякую вам, друзі.

 

 

 

 

 

 

 

Заняття гуртка ДПМ

Тема: Створення композиції у техніці площинне торцювання.

Мета: створити умови для прояву творчих здібностей на занятті ,познайомити з технікою площинне торцювання, навчити основним прийомам роботи, розвивати моторику, почуття смаку, уяву, творче мислення; виховувати інтерес до роботи з гофрованої папером, бажання порадувати композицією близьких,навчити  створювати роботи в техніці торцювання;навчити планувати свою роботу.

Обладнання: гофрований папір, клей, ножиці, шпикачка

Хід заняття

1.           Організаційний момент

2.           Актуалізація опорних знань

3.           Вивчення нового матеріалу

Торцювання - це один з видів паперового конструювання, мистецтво бумагокручения, коли з допомогою палички і маленького квадратика папери створюються шляхом накручування квадратика на паличку, трубочки-торцовочки. Торцювання буває на пластиліні та на папері. Існує кілька видів торцювання на папері: об'ємне, контурне, багатошарове і площинне. Сьогодні я Вам пропоную площинне торцювання, коли трубочки-торцовочки розташовуються по всьому малюнку щільно один до одного під прямим кутом.

4.           Практична робота

Покроковий процес виготовлення

Для роботи необхідно наступне обладнання:

·                гофрований папір;

·                ножиці;

·                клей ПВА;

·                стрижень від ручки;

·                олівець;

·                папір для основи.

 

Намалюємо на цупкому папері або картоні будь-який візерунок, або візьмемо готовий з будь-розмальовки і наклеїв його на щільний папір.

 

Для початку нам необхідно приготувати паперові квадратики для торцювання. Беремо рулон гофрованого паперу, не розгортаючи його, відрізаємо невеликий шматочок.

 

Беремо в праву руку ножиці, в ліву - наш маленький рулончик, намічаємо необхідну ширину для квадратиків і починаємо вертикально нарізати смужки. Вийшли ось такі полосочки.

 

Полосочки, не розкручуючи, починаємо нарізати на квадратики розміром приблизно 1 див. Чим менше у Вас будуть квадратики, тим красивіше вийдуть торцовочки. Вийшли ось такі квадратики.

 

 

Візьмемо стрижень (тупий кінець) поставимо на середину квадратика. Сомнем квадрат і прокатаем його між пальцями.

 

 

 

У нас вийде кольорова трубочка - торцовочка.

Обмакнемторцовочку в клей, поставимо її на малюнок і приберемо стрижень.

 

У нас вийде ось така трубочка - торцовочка.

 

Кожну наступну торцовочку приклеюємо поруч з попередньою.

 

Намагаємося ставити торцовочки щільно один до одного, щоб не залишалося проміжків

Для створення фону обведемо по контуру фігуру торцюваннями.

 

Заповнимо торцюваннями все простір, що залишився.

 

Після створення фону роботу оформимо у паспортом і помістимо у рамку.

 

• Підсумок уроку. Оцінка роботи

• Домашнє завдання