Вступ

 

«Без творчості – немає особистості,

а особистістю може бути кожен»

 

«Як гімнастика виправляє тіло, так мистецтво виправляє душу» – таку роль мистецтва в житті людства визначав видатний педагог України В.О.Сухомлинський.

Мистецтво – це злиття думок і почуттів, воно діє на емоційну сферу людини і тому є могутнім засобом її духовного виховання. На яких переживаннях і враження виховується дитина, такою вона стає: доброю або злою, жорстокою бо гуманною. Співчуття, співпереживання – це велика праця душі, а душу потрібно виховувати. І не остання роль в цьому відводиться образотворчому мистецтву –  одній із форм суспільної свідомості, яка не тільки відображає навколишній світ на зображальній пло­щині та в просторі, але й перетворює його. Воно формує уявлення людини про прекрасне» розвиває її почуття, збагачує її внутріш­ній світ, допомагає зорієнтуватись у довколишньому житті. Як же навчити дітей розуміти цей вид мистецтва? Перш за все не обхідно створити на уроці атмосферу  творчості, радості й добра, пошуку нового.

Основною проблемою над якою я працюю є творча співпраця вчителя і учня на уроках образотворчого мистецтва.                                                                   

Творчість — це діяльність людини, яка породжує щось нове, відрізняється неповторністю, оригінальністю та суспільно-історичною унікальністю.

Творчі здібності – це  вміння, а також можливості творчо виконувати якусь роботу, справляти якісь дії, спрямовані на конкретний результат для поліпшення чого-небудь або кого-небудь. На уроках  образотворчого мистецтва слідкую, щоб діяльність учня не регламентувалась, а її процес був організований так, щоб у ньому були елементи творчості, які передбачають комбінування, аналогізування, універсалізацію, випадкові видозміни; стараюся викликати інтереси, крізь які проходять усі впливи, породжуючи внутрішні стимули, що й є збудниками активності особистості.

Поряд із цим інтереси виступають важливою умовою творчої діяльності. У дитини з'являється захопленість, потяг проникнути у сутність того, що пізнається. Воля, уважність, по­чуття індивіда, пошук зливаються воєдино, а творча діяльність стає потребою особистості. Важливу роль у стиму­ляції в школярів інтересу до праці відіграє різноманітність  завдань. І тому на своїх уроках велику увагу приділяю різним видам мистецтв, орієнтовані на творчий пошук учня і виявлення його індивідуальності у виборі засобів художньої виразності техніки і матеріалів.

 

Реалізація особистісного підходу в освітньому процесі має сприяти створенню якісно нового продукту шкільної освіти — вихованню не соціально типової, а індивідуально неповторної і саме тим цінної осо­бистості, яка має власний потенці­ал, виявляє суб'єктивну активність, ініціативу, свідомість і відповідаль­ність щодо саморозвитку, культур­ного перетворення себе та соціуму.

Оптимальним для розвитку такої особистості є діалогічне педагогіч­не середовище, у якому особистість визнається цінною, вільною й ша­нованою. У цьому середовищі її підтримують, дають поради, консультують, коригують її діяльність, допомагають у пошуках шляхів оптимальної організації особистісної діяльності — учіння, пропону­ють на вибір напрям навчання, об­сяг, рівень складності особистісно-значущого освітнього змісту та форми і методи його засвоєння, навчають виконувати різноманітні функції, важливі в плані соціаліза­ції особистості.

Відтак розвивальний навчальний процес у контексті діалогу — це активна взаємодія та спілкування його учасників, тобто інтеракція.

Перехід від звичайного монологіч­ного навчання як викладання готових знань до діалогічного, інтерактивного, проблемно-пошукового, творчого видається сьогодні най­більш правильним.

У системі особистісно-зорієнтованого навчання образотворче мистецтво посідає одне з провід­них місць. Без його впливу гармонійний розвиток особистості є не­можливим, адже саме образотворче й музичне мистецтво сприяють розвитку правої півкулі головного мозку, що відповідає, за творчість, нестандартне мислення. А це са­ме те, що так необхідно людині для того, щоб бути особистістю, індивідуальністю.

Образотворче мистецтво — це особ­ливий предмет, що передбачає на­пружену роботу думки й пам'яті, душі та серця, рук і очей.

До основних завдань курсу «Обра­зотворчого мистецтва» належать:

• розвиток творчих здібностей, почуттів і мислення школярів, розуміння ними мистецької культури;

• сприяння індивідуальному само­виявленню;

• виховання толерантності до різ­них точок зору, поваги до інших національних традицій, правиль­ного сприйняття мистецтва;

• підготовка школярів до життєді­яльності в полікультурному про­сторі.

Я працюю над проблемою: «творча співпраця вчителя і учня на уроках образотворчого мистецтва». Обрана мною тема є актуальною тому, що впровадження цього напряму на уроках дає такі результати:

•  допомагає учням робити логічні висновки;

•  розвиває позитивні емоції, відчуття краси;

•  виховує естетично;

• розвиває фантазію, уяву;

•  прищеплює любов до мисте­цтва.

 У процесі роботи над  даною проблемою я став­лю такі основні завдання:

• Показати, як досягти конкрет­ного результату на уроках  обра­зотворчого мистецтва.,

• Зробити уроки продуктивними, цікавими, розвивальними, чому сприяють:

• чітка постановка мети;

• добирання цікавого матері­алу;

• методично правильна побудова схеми уроку;

• послідовне викладення матеріалу;

• унаочнення уроків.

У результаті такої роботи: уроки стають різноманітними; кожна ди­тина має свою думку, робить свій вибір (я не пропоную готовий ма­люнок на дошці, а лише деякі еле­менти, а компонують діти самостійно); на уроці панує атмосфера заці­кавленості, плідної співпраці учнів і вчителя.

Тут є важливим підхід до кожного учня. Для того щоб краще розкрити таланти й здібності дитини, слід зацікавити її, адже саме цікавість і прагнення творять дива. Кожному з нас відомо: якщо виникає жвавий інтерес до справи, якою ніколи не займалися, одразу хочеться відкри­ти її для себе, ознайомитись, досяг­ти практичного результату.

Інколи трапляється, що дитина до уроку неготова. Вона сидить, де­монструючи байдужість, і на запро­поновану допомогу відповідає грубо­щами.

Як бути в цьому випадку?Зацікавити. І коли дитина, яка пев­ний час бездіяльно споглядала, рап­том починає просити позичити їй матеріали для роботи (тому що її зацікавила техніка чи виріб, який має вийти або ж атмосфера колек­тивної роботи, або ще щось), то, на мою думку, на цьому уроці я досягла мети — зацікавила. І результат обов'язково буде позитивним. Наступного разу цей учень прийде підготовленим і активно працюватиме під час уроку.

Творча діяльність на уроці образотворчого мистецтва полягає не лише  у створенні малюнків, але й у розумовій діяльності. Це стає потребою, що виникає як на уроках, так їв по­урочний час.

Складові спільної діяльності вчите­ля й учнів:

• бесіди;

• читання й обговорення повідомлень;

• обговорення екскурсій та подо­рожей;

• самостійне виправляння поми­лок;

• поетичні хвилинки, підготовлені учнями;

• розповіді про враження;

• учнівська ініціатива щодо веден­ня уроку;

• «спільне спостереження;

• використання «Словничка ху­дожника»;

• придумування й розв'язання ре­бусів і кросвордів з образотвор­чого мистецтва;

• спільна робота вчителя й учнів над планом художніх КВК, ранків, нестандартних уроків;

• збирання наочного матеріалу для виставки;

• створення виставки;

• створення групового малюнка;

• фізкультурні хвилинки зі слове­сним супроводом тощо.

Дуже важливо, щоб у цих складових уроку всі учні брали активну участь. Ефективність складових насампе­ред залежить від того, як і в якій послідовності вчитель їх застосо­вуватиме, які підходи використову­ватиме.

Проаналізувавши та узагальнивши досвід моїх колег та власний досвід, я придумала кілька маленьких скла­дових уроку, що значно підвищують комунікабельність на уроці, стиму­люють активний розвиток творчих здібностей дітей, їхньої уяви, за­цікавленості, аналітичного, кри­тичного та інтуїтивного мислення,  дають змогу вчителеві й класу стати єдиним цілим.

Приклад 1

Діти завжди відчувають те, що вчи­тель виконує головну роль, тому во­ни помилково вважають, що лише вчитель має єдину правильну думку. Я маю довести, що правильних ду­мок багато, а думка вчителя — це тільки одна з них, і кожна дитина повинна мати свої міркування. Для цього я пропоную наведену нижче вправу.

Неправильний малюнок

Під час підготовки до уроку я за­здалегідь малюю картинку, у якій багато неточностей, неправильних, розміщень.

На уроці діти бачать, що малюнок виконаний неправильно, і це ви­кликає протиріччя у їхній свідо­мості. Сміливіші учні починають зі мною дискусію, до якої приєдну­ються решта дітей.

Ця вправа допомагає учням опа­нувати вміння аналізувати побаче­не, а не бездумно дивитися на кар­тинку.

Приклад 2

Діти полюбляють і найкраще сприй­мають те, до чого додумалися само­тужки. А я підводжу їх до правиль­ного висновку, орієнтуючись на їхні знання й досвід. Таким чином, розвиваються уява, увага, мислення школярів

Ребуси, загадки, кросворди

Для того щоб учні краще запам'ятали і не плутали терміни, що записують до «Словничка художника», я ство­рюю певні асоціації. Для цього ми використовуємо на уроках різно­манітні ребуси, кросворди. До речі, учні із задоволенням складають їх самостійно.

Казкова ситуація

Діти, уявляють іграшку в казковій ситуації, а потім малюють цю ситу­ацію: хто намалює найправдивіше. Коли композиції виконані в кольо­рі, я даю таке завдання:

«Уважно розгляньте свій малюнок. Ви можете уявити, що ваші герої рухаються. Придумайте ситуацію, у якій у цей момент опинилися ваші герої. Складіть про це казку й запи­шіть її на звороті аркуша з малюн­ком. Це враховуватиметься під час оцінювання ваших малюнків».

Таким чином, діти мають змогу тво­рити не тільки малюнок, але й каз­ку. Така вправа викликає в дітей позитивні емоції; вони навіть при­думують по дві-три казки до одного малюнка, намагаються намалювати багатоплановий малюнок.

Хвилинки-веселинки

Вони швидко поліпшують емоцій­ний стан, викликають позитивні емоції. Наприклад: тема «Морський пейзаж». Перед тим, як розпочати малю­вати, ми розглядаємо картини художників-мареністів, аналізуємо їх, поділяємо на складові. Лінія го­ризонту, море, хвилі — діти вихо­дять із-за парт, показують навколо себе лінію горизонту, морські хвилі, як вони накочуються одна на одну. Це далеко не всі методи роботи, що я використовую під час спіль­ної творчої діяльності з учнями на уроках образотворчого мистецтва. Форм і методів дуже багато, вони змінюються залежно від теми й ме­ти уроку.

Із власного досвіду я знаю, що заці­кавленість на уроці — це половина справи. Для цікавого уроку потріб­ні різні техніки й матеріали, щоб розв'язати «проблему». Це дозволяє учням виконати досить складні завдання, додаючи до них своє власне вирішення: колірну гаму чи вико­ристання певних технік.

Доволі цікавими й корисними є за­вдання сучасно - творчого характеру:

 

 

• малювання ниткою — техніка є однаковою для всіх, але резуль­тати — різняться, адже кожна дитина побачила в лініях саме свого героя;

• кляксографія — техніка, що вчить побачити красу в буден­ному;

• гратографія — гра світла й тіні («Що заховалося за темною пе­леною?»).     

• резервування свічкою;

• вітражі;

• витинанки;

• нетрадиційні писанки;

• вишивання бісером;

• вишивання атласною стрічкою;

• техніка «арт-нитка»;

• техніка тиснення;

• техніка карбування;

• техніка квілінгу

• ассамбляж

• батик

• валяння вовни

• вітраж

• гантель

• деку паж

• ікебана

• карвінг ( вирізання овочів і фруктів)

• квілінг

• кірігамі

• колаж

• кусудама

• малювання пластиліном

• мозаїка

• ори гамі

• осібана (плоска флористика)

• скрапбукінг

• пап’є-маше

 

 

Мета вчителя — будувати свої уро­ки таким чином, щоб вони макси­мально сприяли розвитку всебічно розвиненої особистості. При цьому значну увагу слід приділяти роз­витку таких якостей, як: спосте­режливість, увага, пам'ять, уява, фантазія; здатність самостійно ана­лізувати, синтезувати, мислити    (ем­піричне, теоретичне, логічне, інтуї­тивне, критичне мислення). Найголовніше — це спосіб подання навчального матеріалу. Згідно з на­вчальною програмою, частина уро­ків відведена для набуття учнями практичних навичок і вмінь роботи в різноманітних техніках під час ро­боти з папером. Під час опанування практичних навичок я допомагаю учням знайти «свою» техніку (при цьому дуже важливо, щоб учні, удо­сконалюючи свою майстерність, використовували лише якісні ма­теріали). Я подаю, новий матеріал із поясненням послідовності вико­нання роботи й практичною по­етапною демонстрацією виконання зразка. У жодному разі не вимагаю, щоб учні створювали точну копію моєї роботи. Вони використовують техніку й матеріали, які я запропо­ную, але кожен із них у результаті роботи має створити власний твір.

Більшість практичних завдань учень виконує на уроці, щоб я мала мож­ливість спостерігати за розвитком його творчості та потенціалу. Але якщо дитина на уроці не встигає виконати завдання, я дозволяю їй завершити роботу вдома, не пере­робляючи її.

Творчі завдання оцінюються не нижче, ніж середній рівень. Не се­крет, що є учні, які від природи ма­ють мистецький дар, але за характе­ром вони не позбавлені лінощів, то­му виконують роботу не належним чином. Є й інші діти, яким важче дається цей предмет, але при цьо­му вони не лінуються й працюють наполегливо. Роботи таких учнів я ніколи не пропоную до порівнян­ня, оцінюючи їх добрими балами за охайну, наполегливо виконану роботу.

Захист робіт може відбуватися у формі виставки, конференції, диспуту.

Як учитель образотворчого мисте­цтва я прагну сама пізнати щось нове, опанувати цікаву техніку, а згодом за допомогою сучасних прийомів і методів навчання — до­нести її до учнів. Мені хочеться, щоб школярі зробили її для себе цікавою, навіть важливою, а також мали бажання використовувати її в певних життєвих ситуаціях.

Вважаю, що мені поталанило, адже образотворче мистецтво — це пред­мет, де виявляється творчість, ба­жання бути оригінальним. Крім то­го, сучасні діти мають можливість дізнатися про цікаві речі з книжок, мережі Internet пізнавальних програм те­лебачення, а згодом, на­копичивши багаж знань, здобутих на уроках обра­зотворчого мистецтва, від­творити їх у своїх роботах.

Я намагаюся подати учням цікаву інформацію за те­мою уроку, ознайомлюю їх із традиціями та особли­востями української ху­дожньої культури, а також із творчістю талановитихспіввітчизників. Плекаю надію, що це допоможе моїм учням знайти свою стежину на шляху до успіху в пізнанні себе та навколишнього світу.

На уроках образотворчого мисте­цтва школярі мають можливість розширювати свої уявлення про чу­довий і неповторний навколишній світ та його закономірності, про­довжити знайомство з основними прийомами створення художнього образу. Кожен вид мистецтва «гово­рить» своєю мовою:

• графіка — мовою ліній, штрихів, темних і світлих плям;

• живопис — мовою кольорів і від­тінків;

• скульптура — об'ємними форма­ми й матеріалом;

• декоративно-ужиткове мисте­цтво — мовою орнаменту, візерунків, знаків, символів, що створює корисні й гарні речі.

Уроки образотворчого мистецтва покликані не лише ознайомлюва­ти з творами мистецтва й новими техніками, навчати розуміння та бачення тих художніх образів, що створили митці. Наприклад, зви­чайнісіньке дерево може перетвори­тися на дерево-образ, дерево-долю, дерево-всесвіт, і тоді ми в малень­кому помітимо велике, у звичайно­му — незвичайне.

Значні можливості у творенні ху­дожніх образів дають не лише гра­фіка, живопис чи скульптура, а ще й декоративно-ужиткове мистецтво. Це — художня творчість, що пов'я­зана з прикрашанням будівель, по­мешкань, оздобленням одягу й ви­готовленням прикрас.

Саме на цьому мистецтві я зупиню­ся докладніше. Нас оточують  різно­манітні речі: одяг, взуття, посуд, ме­блі тощо. Людина їх створює, щоб зробити своє життя комфортним і красивим. Сьогодні дуже модними є розписаний посуд, витинанки на шкіряному одязі та взутті, бісерні прикраси й бісерна вишивка та ін. Отже, декоративно-ужиткове мис­тецтво стає популярним.

Наприклад, витинанка — це диво­вижна річ, що виконується з про­стого матеріалу — паперу. Вона не тільки є гарною оздобою, а ще й можливістю творити нове, а також вправою для пальців рук. Учні за­кріплюють навички роботи з ножи­цями: різання по прямолінійному та криволінійному контурах залежно від зображеного малюнка. У проце­сі складання сюжету малюнка учні використовують основні принципи композиції: по-перше, те, що ближ­че, розташовується нижче, а те, що далі,— вище; по-друге, ритмічно повторюючись, елементи організо­вують саму композицію витинанки; по-третє, виконуються просторові правила композиції: ближче — біль­ше, далі — менше.

Над цим видом декоративно-ужит­кового мистецтва учні працюють із великим задоволенням. Дуже цікавими та довгоочікуваними є уроки писанкарства, на яких діти занурюються у святкову атмосферу великодніх приго­тувань. Вони із задоволенням розмальовують овоїди (гео­метричні фігури, що мають форму яйця) та бісерують пи­санки. Результат такої робо­ти зачаровує, а бажання його досягти є дуже сильним, тому робота на уроках образотвор­чого мистецтва в цій техні­ці відзначається особливою жвавістю і цікавістю. Предмет образотворчого мистецтва вимагає від учителя високого про­фесіоналізму, творчості, креативного підходу до підготовки кожного уроку, уміння відійти від узвича­єних підходів, стереотипів уроків, що не запам'ятовуються. Найбільші досягнення навчальної та виховної діяльності є там, де постійно прак­тикується творча співпраця (це і ро­бота в групах, у парах). Лише така організація роботи навчає працю­вати в команді, колективно обирати єдине правильне рішення, навчає відповідальності за групу, паритет­ності, партнерства.                                               Я порівняла результативність типо­вих стандартних уроків і уроків, де використовувалася творча співпра­ця учнів. Результати мене вразили:

• у 5 класі уроки відбувалися за стандартною схемою. На­вчальний матеріал подавався у доступній формі, практичне за­вдання було не складним. Після  завершення вивчення теми:

• 67 % учнів добре впоралися із завданням;

• 16% — потребували незнач­ного коригування під час ро­боти;

• 10% — потребували пояснен­ня матеріалу;

• 7% — не могли виконати за­вдання з різних причин, со­ромлячись сказати про це;

у 6 класі уроки відбувалися на основі творчої співпраці, із використанням таких методів інтерактивного навчання, як: «Мікрофон», «Мозаїка», «Робота в парах». Перевірка результатів довела, що:

• 84 % учнів добре впоралися із завданням;

• 16 % — мали певні труднощі під час виконання роботи, але подолали їх завдяки пояснен­ню членів групи.

Підбиваючи підсумки свого екс­перименту, можу стверджувати, що творча співпраця на уроці — один із найважливіших чинників, що не тільки забезпечує ефективне за­своєння матеріалу й практичне розв'язання проблеми, але й дає  можливість учневі вільно вислови­ти свою думку, виявити ініціативу, і а вчителеві — не загасити творчу іскру в душі, можливо, майбутнього митця. Тому мої уроки обра­зотворчого мистецтва ґрунтуються на принципах:

 

 

• спілкування всіх учнів;

• висловлення всіх учнів;

• переваги робочого шуму;

• самостійного розподілу ролей;

• зміни місць;

• повної самостійності;

• індивідуального    підходу    до розв'язання завдання;

• розвитку логічного, критичного й творчого

 

• мислення.

Я вважаю, що тільки за цих умов урок може виховати, виростити,  виплекати гідного громадянина, особистість, яка має власну думку, індивідуальний підхід до справи, необмежений творчий потенціал, а також відзначається бажанням здобувати нові знання і вмінням працювати в команді, уболівати й відповідати за неї.

 

 

Конспекти уроків

 

Урок  №     Образотворче мистецтво      5 клас.

 

Тема: Графіка та засоби виразності. Пляма, силует, контур. Виявлення характеру форми предметів.

Практичне завдання: «Дерева – силуети».

 

Мета: Дати поняття про силует як виразник форми предмета.

Розвивати знання з основ композиції, відчуття рівноваги на площині при створенні плями як виражального засобу силуетного малюнка.

Навчати учнів створювати узагальнений образ форми предмета і фону, передавати пластичну виразність силуетної форми. Розвивати естетичне сприйняття світу, вміння знайти прекрасне в оточуючому світі, бачити красу форми в природі та мистецтві.

 

Обладнання:

Для вчителя:репродукції картин художників: Г.Нарбута, Є. Круглікової, М.Ільїна; дитячі роботи, визначення слова «силует», таблиці з видами образотворчого мистецтва, зразки різних видів силуетів дерев.

Для учнів: альбоми, олівці, гумки, туш, гуаш, пензлі, акварель, словник для записів термінів, роздатковий матеріал з різними формами дерев.

 

І. Організаційний момент

Привітання, перевірка готовності учнів до уроку.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань

• Пригадати види образотворчого мистецтва.

• Пригадати жанри образотворчого мистецтва.

• Пригадати, що таке графіка, її виражальні засоби.

 

ХІД УРОКУ

ІІІ. Повідомлення теми та завдань уроку

ІV. Пояснення нового матеріалу

Розповідь вчителя: Коли увечері ми йдемо вулицею і десь зі сторони падає світло, ми бачимо свою тінь, також можна побачити тінь будинку, дерева. Будь-якого предмета, то ми говоримо, що бачимо не лише людину, дерево, дім, але і їх СИЛУЕТИ.

• Що ж таке силует?

Силует — площинне однотонне зображення постаті або предмета, форма яких зарисовується тільки контуром. Звичайно силует виконується чорною тушшю на білому, витинається з темного паперу й наклеюється на ясне тло (може бути й навпаки).

Розповідь вчителя про виникнення силуету – як виду графічної техніки.

Інколи трапляються події, здатні змінити життя однієї людини, але є випадки, що змінюють життя багатьох людей. Саме такий випадок стався колись у Франції з одним художником. Жив він у злиднях. І ось одного разу він вирішив написати листа генеральному контролеру держави Етьєну де Силуету і попросити у нього допомоги. І тільки-но він вивів його прізвище, як перо зробило кляксу. На одну лише мить художник зажурився, а потім його рука швидко перетворила кляксу на тінь, яка ніби впала на папір від постаті міністра фінансів. Лист так і не був написаний, але малюнок міністр все ж отримав. А згодом подібні до нього контурні зображення стали все частіше з'являтися, і називали їх "силуетами". Потім так назвали вид графічної техніки в образотворчому мистецтві, яка давала пласке однотонне зображення фігур і предметів.

(демонстрація портрету Етьєна де Силуета ХVІІІ ст.)

Згодом у цій техніці почали працювати художники-графіки. Із де якими із них ми зараз познайомимось.

(демонстрація картин художників-графіків)

За допомогою ліній і плям художник-графік передає свої думки й
почуття. Хоча, порівняно з живописом, у графічних творах обмежена кількість фарб, але вони мають перевагу у виразності, чіткості зображень. Художник-графік може виконати малюнок олівцем, пером і т.д.

Підведення підсумків: Силует виконується тушшю на світлому фоні чи білими фарбами на темному фоні, а також силуетні зображення можна вирізати з паперу. Дотримуючись чіткості контуру предмета.

• За допомогою якого виражального засобу створені роботи художників-графіків? (за допомогою – ЛІНІЙ, ПЛЯМИ).

Бесіда з учнями:

Ми з вами вивчали, що лінія може змінювати настрій, передавати характер зображуваного. Зверніть увагу на різні породи дерев,які ви бачите на дошці,  а

особливо на будову їх гілочок. Кожна порода дерев, як і кожне дерево зокрема, має свою будову стовбура, гілок і листя. Так у дуба стовбур росте зазвичай прямо і підтримує багато тяжких гілок, які тягнуться врізнобіч; нижні гілки відхиляються донизу. У берези стовбур стрункий, тонкі гнучкі гілки, що легко згинаються, чорні плями контрастно виділяються на світлій корі.

Характер руху стовбура та гілок дерев краще побачити взимку.

(Порівнюємо картини дерев, в залежності від пори року).Обговорення.

V. Педагогічний малюнок вчителя

ПОЕТАПНІСТЬ роботи

• Лінія горизонту

• Композиційний центр (намічаємо верх, низ)

• Промальовуємо основні контури

• Переходимо до роботи тушшю або гуашшю.

VІ. Практична діяльність учнів

Вчитель здійснює контроль над роботою учнів, виправляє типові помилки учнів демонструючи їх на дошці, наголошує про основні етапи роботи, а також про характерні особливості  дерев.

VІ. Підведення підсумку уроку

• Що нового ви дізнались?

• Над яким видом образотворчого мистецтва працювали?

• З якими художниками познайомились?

Вправа на увагу

•  Силует – це об’ємне, багатоколірне реалістичне зображення? (Ні)

•  Силует – це однотонне зображення фігур та предметів суцільною

плямою, що нагадує їх тінь? (Так)

VІІ. Оцінювання

Виставковий-вернісаж

Домашнє завдання

Поспостерігати за силуетами дерев та за хмарками на небі.

Пояснення, щодо наочного матеріалу.

Малюки дерев, силуетні пейзажі, твори художників роздрукувати на окремих аркушах формату А-4. твори художників попідписувати

 

Урок №   5 клас  образотворче мистецтво

Тема уроку: Конструкції та пропорції. Поетапність виконання натюрморту

 

Мета: познайомити учнів з різноманіттям зображення світу речей в історії мистецтва; розширити знання учнів про жанр натюрморту, про особливості його композиційного рішення; вчити складати натюрморти продовжувати формувати навички щодо роботи з фарбами, уміння аналізувати природні форми; поглиблювати знання учнів про лінію симетрії, етюд, композицію, світло, тінь, півтінь; розвивати уяву, пам'ять, творче мислення; розвиток самостійності, вміння працювати за зразком; асоціативне гнучке образне мислення; уважність у плануванні практичних дій щодо змісту практичної роботи; стимулювати творчу думку;     виховувати естетичну сприйнятливість, естетичний смак; інтерес до художнього бачення краси оточуючого світу;

Обладнання: репродукції картин, малюнки - приклади композиційного розташування предметів у натюрморті, малюнки натюрмортів, картки із зображенням предметів, таблиця "Поетапність виконання натюрморту ".

Матеріали та інструменти: альбом для малювання, простий олівець, гумка, фарби, пензлі, ємність для води, серветки, палітра.

Методи і методичні прийоми: бесіда, пояснення; порівняння образів;    демонстрування, аналіз.

Тип уроку: комбінований урок.

Завдання уроку: створення етюду класичного натюрморту.

 

Хід уроку.

 

I. Організаційний момент (1 хв.).

Сьогоднішній урок хочеться почати з чудових рядків, що кличуть до завзятості, працьовитості, радості життя, творчості. Нехай вони стануть і вашим девізом:

Не можеш - дізнайся,

Не знаєш - дізнайся,

Пробуй, шукай, здійснюй, досягай.

 II. Актуалізація опорних знань і вмінь (3 хв.).

Інтерактивна гра «Гончар та живописець» ( учень на вертикальній площині компонує глечики різного розміру ).

-Які ви знаєте основні виражальні засоби в образотворчому мистецтві? (малюнок , композиція , колорит ) .

- Які ви знаєте види малюнка ? (малюнок, ескіз, етюд ).

Інтерактивна гра «Склади композицію з силуетів» (учень складає композицію з представлених предметів – силуетів різної форми).

- Що таке композиція? (система правил і прийомів розташування частин картини в єдине ціле, вміння точно розмістити зображення на аркуші ).

-Які головні засоби композиції ви знаєте? ( композиційний центр, контраст, ритм, колір, фон або простір).

- Що таке композиційний центр? (головне в зображенні, виділяється кольором, розміром, освітленням, але не завжди може бути в центрі картини

-                    залежить від розташування предмета і точки зору).

Інтерактивна гра «Визначте головний квадрат у композиції» (фронтально).

-Які жанри живопису ви знаєте? (портрет, пейзаж, натюрморт, анімалістичний, побутовий, історичний, казково - билинний, батальний ).

III. Мотивація навчальної діяльності (1 хв.).

- Подивіться на ці репродукції картин. Художники просто зображують звичайні речі побуту, квіти, харчі. Далеко не всі вгадують, що криється за цим.

- До якого жанру живопису можна віднести ці картини? ( натюрморт ).

- Спробуйте дати назву кожній картині.

- Послухайте вірш - загадку.

Якщо бачиш на картині

Чашку кави на столі,

Або воду у графині,

Чи троянду в кришталі.

Чи велику жовту диню,

Чи конвалії малі,

Вазу, яблуко чи торт,

Знай усі ці речі разом,

Називають… (натюрморт).

IV.  Оголошення теми та мети уроку (1 хв.).

- Сьогодні на уроці ви познайомитеся з одним з найкрасивіших жанрів образотворчого мистецтва - натюрмортом, дізнаєтеся про особливості його композиційного рішення, виконаєте етюд натюрморту з натури фарбами.

V. Вивчення нового матеріалу (5 хв.).

З історії натюрморту.

«Натюрморт» - від французького «мертва натура» - жанр образотворчого мистецтва, зображення різних предметів ужитку, речей, харчів (овочі, фрукти  хліб і т. д.), квітів та іншого. У голландському та німецькою мовами суть натюрморту виражається як тихе життя речей, повна своїх внутрішніх подій життя, яке ми так рідко помічаємо. Виник цей жанр близько 400 років тому в Голландії та Іспанії.

Завдання художника в області натюрморту полягає не тільки в передачі речей самих по собі, а й у тому, щоб висловити ставлення до них людини даної епохи, а через них і до навколишнього світу. Ось чому голландський натюрморт 17 століття з'явився віддзеркаленням голландського побуту

( Пітер Клас і Віллем Клас Хеда « Шинка і срібний посуд »,«Сніданок з шинкою »

Натюрморт так само може просто радувати око грою фарб, давати душевний відпочинок.У російській мистецтві натюрморт з'явився в 18 столітті, а час розквіту - кінець 19 початок 20 століття. Це, перш за все роботи Грабаря і Коровіна. Яскраві натюрморти створили художники Машков і Купрін та ін.

- А що можете сказати ви, дивлячись на цей натюрморт? Які почуття він у вас викликає?

Послідовність і правила роботи над натюрмортом.

- Щоб робота над натюрмортом була по - справжньому цікавою і корисною, натюрморт повинен бути добре складений і правильно поставлений. А це початок творчості і не так просто, як може здатися. Тут вже проявляється смак і композиційне чуття художника .

У мистецтві жорстких рецептів немає. Але певні правила в натюрморті все ж є ( схеми натюрморту, але не слід думати, що предмети натюрморту треба обов'язково розташовувати за схемами ).

Набір предметів не може бути випадковим, їх повинно щось об'єднувати, ріднити, в них повинна бути закладена певна ідея, тема. Наприклад, предмети праці, рослини, плоди або страви, старовинні чи побутові речі і т. д.

Постановка натюрморту.

Якщо розглядати предмети занадто далеко один від одного в композицію може увійти порожнеча, якщо занадто зближувати - натюрморт може вийти занадто важким, громіздким. Однакові предмети, розташовані по одній лінії, створять враження нудної одноманітності. Добре коли чергуються світлі і темні предмети, важкі і більше витончені формою.

Натюрморт повинен мати композиційний центр - предмет або найбільший, або найяскравіший, або найбільш виразний. Але композиційний центр не обов'язково повинен збігатися з центром геометричним.

Предмети повинні бути згруповані так, щоб вже нічого не хотілося прибрати, пересунути або додати.

Велику роль в натюрморті грає фон. Поміщений впритул за натюрмортом фон не дозволяє погляду розсіюватися, йти від постановки.

Вільний, легкий передній план. Найбільш важкі, великі предмети повинні знаходитися десь ззаду; легші - перед нами, а найперший план повинен бути зовсім вільним, відкритим.

VI. Практична робота (25 хв.).

- Ми  на уроці передамо тільки загальний настрій, колір, форму натюрморту. Пропоную вам намалювати цей натюрморт (показується натура).  Роздивіться уважно всі предмети, визначте  їх форму, розмір, колір, розташування.

- Яку геометричну форму вам нагадує яблуко. (Яблуко - коло, глечик-прямокутник.)

- Наскільки менше яблуко від глечика?

-А які кольори ми будемо використовувати? Яка це гамма?

А тепер, коли ми розглянули наш натюрморт, ми розберемо поетапність виконання нашого малюнку (вчитель малює на дошці):

- спочатку, ледве натискаючи на олівець, намічаємо лінію площини;

- компонуємо предмети загальними лініями, визначаємо їх розташування на листі відносно один одного (яблуко ближче).

- ледве натискаючи на олівець уточнюємо форму предметів, постійно порівнюючи малюнок з натури.

- для побудови глечика проводимо лінію симетрії, яка поділяє його на дві однакові частини.

Виконавши малюнок олівцем,  починаємо роботу кольором, технікою «монотипія»

Слово «монотипія» грецького походження. Воно складається з двох слів: «монос» - один, єдиний і «типос» - слід, відбиток. Отже, монотипія - це така художня техніка,  коли  друкуванням  дістають  тільки  один  відбиток.

Монотипію  можна виконувати аквареллю, олією, друкарською  фарбою.

Зображення друкують на різноманітному папері, який добре вбирає в себе воду. Для виконання монотипії потрібні: пластинка зі скла, кераміки чи пластмаси, папір для чернетки і для чистого відбитка, олівець, акварель, мило, кілька газет. Найзручніша для роботи  пластинка із скла або прозорої пластмаси,  бо крізь них  добре  видно  рисунок  олівцем.

Аркуш на декілька годин помістити в посудину з водою, щоб він міг вільно плавати,  не згинаючись   і не мнучись.

Для друкування  папір повинен бути вологим, але не мокрим; зайву воду промокають газетами або промокальним папером. Підготовлений аркуш використовують зразу, оскільки напівсухий папір не вбирає фарби і може  покоробитись.

Для  монотипії  акварельними фарбами спочатку треба виконати на папері контурний рисунок олівцем. Робота олівцем - допоміжна,  проте ми повинні  виконувати її на  папері такого розміру,  якого  задумана  композиція.

Закінчену чернетку кладемо під скло. Беремо акварельні фарби, пензель, воду і дитяче мило. Розводимо фарбу мильною водою. Для роботи  над монотипією фарба повинна бути густа, а не така прозора, як в акварельному живопису. Нею малюємо на склі, крізь яке повинно бути добре видно рисунок олівцем. Треба тільки стежити, щоб скло (чи плівка) не пересувались.

Фарби, розведені мильною водою, досить швидко сохнуть, і тому вони не зливаються одна з одною. Коли ми все ж таки поспішили і фарби змішались, треба зразу ж те місце акуратно витерти чистою ганчіркою, почекати, щоб просохло і намалювати ще раз. Помилку треба завжди виправити, бо найменший недолік може зіпсувати цілу роботу.

Якщо все готово - малюнок сухий і папір вологий - можна друкувати. Кладемо скло на дошку. Виймаємо з газети вологий папір. Найкраще, коли цю роботу виконують двоє людей. Вони беруть аркуш паперу за чотири ріжки і прикладають до скла, але не зразу, а починаючи, наприклад, з верхньої частини малюнка. На папір кладеться газета і злегка притискується пальцями по всій площі аркуша. Якщо папір добре промок цього вистачить, щоб дістати відбиток. Але якщо він недостатньо вологий - беремо будь-який гладкий предмет (ручку від зубної щіточки, гребінець, ложку) і, злегка натискуючи, акуратно посуваємо ним по паперу зліва направо по всій площі, яку займає малюнок. Треба слідкувати, щоб папір не зсунувся, бо робота буде зіпсована. Закінчивши друкування, треба підняти ріжок паперу і подивитися, чи добре відбито малюнок. Якщо слабо - знову натискуємо предметом на папір. Одержавши якісний відбиток, обережно піднімаємо його і кладемо на рівну площу - стіл,   дошку,  навіть підлогу - для просихання.

Після друкування на склі залишається слід від малюнка. На нього можна ще раз нанести фарбу і зробити другий відбиток. Він буде подібний до першого, але не однаковий.

Працюючи з фарбами не забуваємо, що одна сторона ближче до вікна, тому більш освітлена. Умовно поділяє світло, тінь, півтінь. Це допоможе передати вам об'єм предметів.

Вправа «Диригент».

Індивідуальна творча робота.

Малювання натюрморту (контроль правильності виконання прийомів роботи; надання допомоги учням, які відчувають труднощі ).

VII. Підсумок уроку (3 хв.).

Інтерактивна вправа «Інтерв'ю».

- Над яким зображенням на картинах ви сьогодні працювали? (над натюрмортом ).

- Що таке натюрморт? (предмети неживої природи: квіти, риба, дичина, утворює ).

Натюрморт може багато розповісти глядачеві, нагадати про сонце, про літо або інший час року, пробудити радість чи смуток.

Оцінювання робіт учнів.

Виставка дитячих малюнків.

Домашнє завдання: підібрати листівки, вирізки з журналів, газет із зображенням натюрмортів

 

 

 

 

Урок № 6 клас  образотворче мистецтво

Тема: Портрет як жанр образотворчого мистецтва (види портретів). Типи портрету.

Мета:ознайомити з жанром портрета в образотворчому мистецтві, видами портрета, матеріалами та техніками виконання; ознайомити з основними пропорціями людського обличчя, правилами композиції створення портрета; формувати та розвивати навички роботи з графічними матеріалами (олівець, фломастер, туш); тренувати спостережливість, увагу; розвивати творчу уяву; виховувати інтерес до особистості натури, її рис характеру, емоцій і почуттів; виховувати почуття краси та гармонії.

Тип уроку: урок вивчення нових знань.

Обладнання уроку:Т.Шевченка «Автопортрет»,Брюлова  «Портрет Самойлової з донькою»,  М.Врубеля «Дівчинка на фоні перського килима», І.Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану», «Українка», муз. супровід  С.Ротару «Мальви»,

Л ван Бетховен «Місячна соната»комп’ютерна презентація, альбоми, олівці, фломастери, картки з формами портретів, трафарети з картону.

Хід уроку

• Організаційний момент Слайд №1

1.Організаційний момент.

Сьогодні я вас знову запрошую в світ Образотворчого мистецтва , де ми працюватимемо разом і звичайно розраховую на вашу підтримку та допомогу. Кожному з вас хочу побажати на цьому уроці бути

У – успішним

С – самовпевненим

П – працьовитим

 І – інформованим

Х – хоробрим

У – уважним          

Тобто я вам бажаю Успіху!

ІІ.  Актуалізація опорних знань Слайд №2

Пригадайте та назвіть види образотворчого мистецтва. (Живопис, графіка, скульптура, архітектура, дизайн, прикладне мистецтво, театрально-декораційне мистецтво, фотографія)

Вікторина « Види мистецтва».

         Використовується візуальний ряд для визначення видів мистецтва.

     Розгадування кросворду «Види і жанри мистецтва»

 

ж

и

в

о

п

и

с

 

а

р

х

і

т

е

к

т

у

р

а

н

а

т

ю

м

о

р

т

 

р

е

л

ь

є

ф

 

 По-горизонталі

1. Вид образотворчого мистецтва, у якому зображення створюється за допомогою кольору.

2. Мистецтво проектування і будування споруд.

3. Жанр образотворчого мистецтва, зображення неживих предметів.

4. Опукле скульптурне зображення на площині.

По-вертикалі

• Різновид художнього твору.

жанри живопису (Портрет, пейзаж, натюрморт, побутовий, історичний, батальний, анімалістичний)Слайд №3

До якого виду образотворчого мистецтва належать ці портрети?

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності  Слайд №4

Як ви вважаєте, чи легко намалювати портрет? З яких частин складається обличчя? Чому одні обличчя видаються нам гарними, а інші – ні? Чи можна назвати обличчя Баби Яги гарним? Чому? В кого з вас найгарніша мама? Чи можна фотографією передати особисте ставлення до зображеної людини? Які матеріали необхідні, щоб зобразити людське обличчя? Що необхідно знати та вміти для цього? (Під час бесіди уважно вислухати всі версії учнів, узагальнити сказане ними.)

Отже, краса людського обличчя визначається  правильним співвідношенням різних частин обличчя. Співвідношення окремих частин до цілого називається пропорцією. Порушення в пропорціях обличчя викликають у нас відразу, огиду. Сьогодні ми спробуємо розібратися в пропорціях обличчя та намалювати портрет сусіда по парті олівцями чи фломастерами (чим вам зручніше). Відповідь на питання, чи легко намалювати портрет, мені б хотілося почути ще раз, але в кінці уроку.

ІV. Повідомлення теми і мети та завдань уроку. Слайд №5

Тож сьогодні на уроці ми продовжимо знайомство з портретним жанром в ОМ, навчимося розрізняти види портретів за характером зображення, ознайомимося,спробуємо створити власний  образ друга в портреті,  підібравши ті предмети та речі, які допоможуть зробити образ виразнішим.

 

• Вивчення нового матеріалу Слайд №6

• Історія портретуПортрет - це зображення людини або кількох людей. Того, кого зображують на портреті, називають моделлю. Слово «портрет» походить від старофранцузької мови. Воно означає «відтворювати риса в рису».

До найбільшої схожості в портреті прагнули скульптори Давнього Єгипту та Давнього   Риму.( Фідій, Мирон) 
У часи Середньовіччя портрети виконували досить рідко. Тоді зовнішність людини хвилювала майстрів набагато менше, ніж її духовність. Розвиток портретного жанру відновився в добу Відродження.Слайд №7

У своїй творчості значне місце портрету віддали видатні майстри - Леонардо да Вінчі, Рафаель, Дієго Веласкес. Деякі майстри присвятили себе майже виключно цьому жанру, як от Томас Гейнсборо. Славу портретного живопису Росії в XVIII ст. склали художники, що походили з України: Д. Левицький, В. Боровиковський.

Серію портретів і автопортретів створив Т. Шевченко. Слайд №8

На Україні перші парадні портрети – «парсуни», на яких зображувалися реальні історичні постаті, почали писати в 17 столітті. І хоча завданням художника було прославити особу, засвідчити її знатне походження, він намагався передати характер та         вдачу         людини.

• Типи портретів.  Слайд №9

        Портрет–один із найскладніших, але в той же час один із найпопулярніших жанрів в образотворчому мистецтві.

  Художник не просто повинен відтворити риси моделі, а й розкрити її внутрішній світ, передати характер, підкреслити соціальний стан, ознаки часу, в якому вона жила. Зазвичай художник розміщує модель в інтер’єрі та додає певні предмети або речі, що увиразнюють образ.

За характером зображення виділяють портрети парадні та камерні.

        Поміркуймо разом. На репродукціях представлені парадні й камерні портрети. Чим вони відрізняються? Можливо, відповідь  у самих назвах?

  На парадному портреті моделі зображуються на повний зріст, у святковому вбранні, інколи з атрибутами влади. (Зразками : портрет  К.Брюллов «Портрет Самойлової з донькою»),  Парадні портрети зазвичай великого розміру, а тому краще сприймаються з певної відстані.

Повна протилежність парадному — камерний портрет (М.Врубель «Дівчинка на фоні перського килима»)

 Сама назва говорить про те, що він призначений не для парадних залів, а для невеликих кімнат (слово «камера» в перекладі з латинської означає «кімната»). Камерний портрет знайомить нас із внутрішнім світом часто невідомої людини. не підозрює, що її малюють.

А чи може камерний портрет бути великих розмірів?

 З якої відстані можна розгледіти блиск оксамитових чорних очей дівчинки, її бліде обличчя, мерехтіння перлів, кольори килима, квітку в руці ? (М.Врубель, Дівчинка на фоні перського килима)  Ми з’ясували, що портрети бувають парадні і камерні, персональніта парні (групові). Слайд№10

Окремим видом портрета є автопортрет - зображення художником самого себе. При цьому він старається  ніби оцінити свою особистість, передати своє ставлення до навколишнього світу, до життя загалом. Здається, ніби художники дивляться в очі нам, глядачам, але кожен по-своєму. (Автопортрет  Т.Шевченка)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

• Пропорції портрету (мал.1) Слайд №11

Чи було у вас коли-небудь відчуття, що всі китайці на одне обличчя? А африканці здаються вам однаковими? Один мій друг із Зімбабве признався мені, що саме важче для нього в Україні було навчитися розрізняти людей. Для нього всі білі були на одне обличчя! Це може здатися дивним, але лише на перший погляд. Очі, ніс, рот, брови, лоб, вуха, волосся знаходяться кожен на своєму визначеному місці. Вони відрізняються лише формою та кольором.

Існує певна «середня» схема пропорцій людського обличчя. Виявляється, що горизонтальна лінія – вісь очей – проходить точно по середині загальної висоти обличчя. Хоча спочатку може здатися, що нижня частина, де знаходяться ніс, рот і підборіддя, займає значно більше місця, ніж верхня. Так здається тому, що нижня половина обличчя більше насичена деталями, ніж верхня, де розміщені тільки лоб і тім’я.

Перейдемо до розміщення інших деталей обличчя. Якщо всю висоту голови прийняти за одиницю, то виявиться, що тім’я займе 1/7 частину цієї величини; лоб, ніс і відстань від  носа до нижньої точки підборіддя – по 2/7. Лінія рота розташовується приблизно на 1/3 цієї відстані. Ця величина – 1/7 висоти голови – виявляється модулем і для ширини голови. Вона вкладається по ширині 5 разів. Відстань між очима, довжина очей, відстань від крайніх точок очей до скронь, відстань між крайніми точками крил носа – все дорівнює цій величині. Кінчики рота (якщо людина не посміхається і дивиться прямо) знаходяться якраз навпроти зіниць. Верхня частина вух розташовується зазвичай на рівні надбрівних дуг, нижня – на рівні кінчика носа.

Запитання на повторення та закріплення матеріалу:

 Якщо ми приймемо за одиницю довжину ока, скільки разів вона вкладеться у висоту обличчя? – 7.

 У ширину обличчя? – 5.

 У висоту лоба, носа? – 2.

 Де розташовується лінія очей? – По середині.

У ході бесіди за допомогою казки-загадки пояснити, в яких положеннях можна зобразити людське обличчя  (фас, анфас, профіль)

• Види положень портрету. Слайд №12

Казка «Король і художник»

          У деякому царстві жив був Король.У всьому він мав удачу і щастя , але одна біда сталася з Королем: раз страшна хвороба знемогла його.і хоча не забрала життя ,- страшно спотворила йому половину обличчя.Доживши до старості й мудрості , він за звичаями свого королівства мусив залишити в родинній галереї замку свій портрет. Король оповістив повсюди, що художник , який створить його портет,  водночас  і правдивий , і красивий, отримає винагороду - півкоролівства  і Принцесу. Невмілому ж карою буде смерть. Небагато відшукалося сміливців. Придворний живописець відважився, бажаючи примножити свою славу та привілеї, і намалював портрет, але в гордості своїй не зміг відмовитися від уміння зображати якнайточніше риси реальності. «Портрет правдивий,- сказав Король,- але некрасивий».І живописця стратили. Інший знаменитий художник королівства , що все життя мріяв зайняти місце придворного , вирішив діяти інакше і полестити самолюбству Короля. На його портреті Король був зображений таким, яким він виглядав до хвороби. «Портрет красивий,-сказав Король,-але неправдивий». І його теж стратили. Ніхто не поспішав виконувати , здавалось, неможливе бажання Короля. Минав час. І от якось одного разу рано-вранці до воріт королівського замку постукав невідомий Майстер. Корль поговорив з ним і наступного дня він розпочав роботу. А треба сказати . що то був юнак, який кохав Принцесу, не боявся смерті , не бажав слави чи грошей, а просто перейнявся повагою і співчуттям до людини- батька коханої. І він допоміг Королю здійснити його бажання. Невідомий Майстер зумів це зробити дуже просто. Намалювавши такий портрет, який був і правдивим , і красивим одночасно, Майстер отримав обіцяні півкоролівства. Щаслива Принцеса одружилася з ним і зажили вони багато і щасливо.     -А тепер скажіть: як на вашу думку, міг художник намалювати такий портрет і виконати умови Короля?Відповіді учнів.

         Висновок. Обличчя людини можна зобразити в трьох положеннях: фас, анфас (3/4), профіль. На портреті зображується не тільки зовнішній вигляд людини , а й внутрішня її суть. А також виявляється ставлення художника до портретованого, яке й дозволяє йому змалювати й передати справжню красу (мал.2-3)

• Закріплення вивченого. Аналіз портрету . Слайд №13

(Портрет подружжя ЕндрусІ. Рєпін)

 

 

А тепер спробуємо зробити аналіз портрету.

(Живописний, парадний, парний сімейний портрет  чоловіка і жінки. Портрет в повний ріст, чоловік зображений стоячи, а жінка – сидячи на лавці. Лице чоловіка зображенне у «анфас», а жінки – «три четверті». Атрибути: рушниця, військова «триуголка», собака.)

• Фізкультхвилинка

І направо, і наліво,

Щоб нічого не боліло.

Один і два, три і чотири —

Набираємося сили.

Нахилились, повернулись,

До товариша всміхнулись.

• Педагогічний малюнок

Послідовність виконання роботи наступна:

1. Малюємо ескіз портрету, звертаючи увагу на характерні ознаки обличчя, його частини.

2. На папері олівцем позначаємо обриси обличчя.

3. Промальовуємо риси обличчя, особливої уваги надаючи виразу очей або деталям, що увиразнюють образ і створюють певний настрій.

 

 

 

 

 

 

Мал. 1

 

 

 

Мал.2

 

 

 Мал.3

• Практична робота

Щоб зобразити портрет, скористаймося трафаретом. Цю ідею я запозичила із «Пригод Незнайка та його друзів» М.Носова.

Хто читав цю книжку? Мені б хотілося прочитати вам уривок, де Тюбик малює дівчаток, скориставшись трафаретом і шаблонами. А ви тим часом на своєму альбомному аркуші проведіть крізь трафарет лінії обличчя. Це буде ваша заготовка, якій ви потім надасте схожості з вашим сусідом по парті. Розміщуйте малюнок трохи лівіше або правіше і вище від центру аркуша. Ми малюємо не ікону і не фотографію на паспорт.

«РОЗДІЛДВАДЦЯТИЙ

Тюбик працює

Поки Гвинтик і Шпунтик мандрували по Зміївці, шукаючи паяльни­ка, в Зеленому місті сталися значні події. День почався з того, що Тюбик намалював портрет Сніжинки. Він потратив на це діло майже дві годи­ни, зате портрет вийшов як живий.

Схожість була разюча.

Правда, багато хто казав, що на портреті Сніжинка була краща, ніж у житті, але це зовсім не так.

Прикрашати Сніжинку не було ніякої потреби.

Якщо Тюбик зумів підкреслити на портреті красу її рис і відтвори­ти їх яскравіше й виразніше, то цього саме й вимагається від справж­нього мистецтва, яким є живопис.

Портрет повісили на стіні в нижній кімнаті, щоб усі могли поба­чити.

Треба сказати, що охочих знайшлося багато.

Всі, хто бачив портрет, захотіли, щоб Тюбик намалював і їх, але Сніжинка нікого не підпускала до горішньої кімнати, бо Тюбик у цей час малював портрет Синьоочки…

У цей час у кімнату впурхнула ще одна малючка, скориставшись загальною метушнею, прошмигнула аж до східців, що вели нагору.

Побачивши це, Незнайко кинувся за нею і вже хотів був грубо схо­пити її за руку, але вона зупинилась і, змірявши Незнайка презирли­вим поглядом, рішуче помахала пальчиком перед його носом.

—  Но, но! Тихше! Мені можна без черги. Я поетеса.

У цей час Тюбик закінчив портрет Синьоочки.

Всі замилувалися портретом:

— Чудово! Неповторно! Чарівно! — висловлювали своє захоплення коротунчики.

— Любий мій, ви не могли б і мене намалювати в синьому платті? — звернулася Квітонька до Тюбика.

— Як же в синьому, коли на вас зелене плаття? — здивувався Тюбик.

— Ну, любий, вам же однаково. Плаття зелене, а ви малюєте синє. Я одягла б синє плаття, коли б знала, що Синьоочка так гарно вийде в синьому.

— Ну гаразд, — погодився Тюбик.

— І очі мені, будь ласка, зробіть сині.

— Але ж у вас очі карі, — заперечив Тюбик.

— Ну, любий, хіба вам важко? Якщо ви можете замість зеленого плаття зробити синє, то чому замість карих очей не можна зробити сині?

— Тут є різниця, — відповів Тюбик. — Якщо ви захочете, то можете одягти синє плаття, а очі при всьому бажанні не вставите сині.

— Он як! Ну, тоді, будь ласка, малюйте карі, тільки зробіть великі.

— У вас і так дуже великі очі.

—  Ну, трошечки! Я хочу, щоб були ще більші. І вії зробіть довгі.

— Гаразд.

— І волосся зробіть золотаве. В мене ж воно майже золотаве, — заблагала Квітонька.

—  Це можна, — погодився Тюбик.

Він почав малювати поетесу, а вона безперестанку підбігала до пор­трета й вигукувала:

— Очі трошечки збільшіть! Ще, ще, ще! Вії додайте! Трошечки рота зменшіть... Ще, ще!

Кінчилось тим, що очі на портреті вийшли величезні, яких зовсім не буває, ротик, як горошинка, волосся наче з чистого золота, і весь портрет був дуже мало схожий.

Але поетесі він дуже сподобався.

Вона казала, що кращого портрета їй і не треба…

У ці дні лише Тюбик сидів удома й малював портрети.

Кожній малючці хотілося мати портрет, і вони зовсім замучили Тюбика своїми примха­ми. Кожній хотілося бути красивішою за інших.

І даремно Тюбик намагався довести, що кож­на гарна по-своєму і що навіть маленькі очі теж можуть бути красивими. Ні!

Всі малючки вимагали, щоб очі обов'язково були великі, вії — довгі, брови — дугою, рот — маленький.

Нарешті Тюбик перестав сперечатись і малю­вав так, як хотіли малючки. Це було навіть зруч­ніше, бо ніхто не нарікав, і, крім того, Тюбик помітив, що може зробити раціоналізацію у пор­третній справі.

Оскільки всі висували однакові вимоги, Тюбик вирішив зробити так званий трафарет.

Він узяв аркуш цупкого паперу, прорізав у ньо­му великі очі, довгі, вигнуті дугою брови, рівний, гарненький носик, маленькі губки, підборід­дя з ямочкою, по боках двійко невеличких вух. Зверху вирізав пишну зачіску, знизу — тонку ший­ку й дві ручки з довгими пальчиками.

Зробивши такий трафарет, він узявся заготовляти шаблони.

Що таке шаблон, зараз кожен зрозуміє.

Приклавши трафарет до шматка паперу, Тюбик мазав червоною фарбою те місце, де в трафареті було прорізано губи. На папері одразу виходив малюнок губок. Після цього він профарбовував тілесною фар­бою ніс, вуха, руки, потім малював темне або світле волосся, карі або голубі очі. Так робилися шаблони.

Цих шаблонів Тюбик зробив кілька штук. Якщо в малючки були голубі очі і світле волосся, він брав шаблон з голубими очима й світлим волоссям, додавав трошки схожості, і портрет був готовий. А якщо в малючки було темне волосся і темні очі, то в Тюбика й на цей випа­док був під рукою шаблон.

Таких шаблонних портретів Тюбик намалював багато. Це удоскона­лення дуже полегшувало роботу. До того ж Тюбик зрозумів, що за тра­фаретом, зробленим рукою досвідченого майстра, кожен коротунчик може заготовляти шаблони, й залучив собі на поміч Мабутька. Мабутько успішно зафарбовував по трафарету шаблони фарбами, і шаблони виходили аж ніяк не гірші від тих, що були зроблені рукою самого Тюбика. Такий розподіл праці між Тюбиком і Мабутьком ще більше прискорив роботу, а це мало велике значення, тому що замовлень на портрети не меншало, а з кожним днем надходило більше й більше.

Мабутько дуже пишався своєю новою посадою. Про Тюбика й про себе він з гордістю казав: «Ми — художники».

Але сам Тюбик був невдоволений своєю роботою і називав її чомусь халтурою. Він казав, що з усіх портретів, які він намалював у Зеленому місті, справжніми витворами мистецтва можуть бути тільки портрети Сніжинки й Синьоочки, усі інші придатні лише для того, щоб накрива­ти ними каструлі й глечики.

Але цієї думки не поділяли ті, що мали портрети. Усім їм подобало­ся, що вони вийшли красивими, а схожість, говорили малючки, — це десята справа. На все можна дивитися по-різному.»

Я хочу нагадати вам слова  відомого французького художника Е. Делакруа: «Найперша цінність кожної картини –бути святом для очей». Бажаю, щоб ваші роботи стали сьогодні святом для наших очей, викликали тільки   приємні емоції.
Тепер ми спробуємо надати схожості портрету з оригіналом. Уважно придивіться до своєї натури (сьогодні натура – ваш сусід по парті). Спробуйте передати олівцем форму очей, губ, носа, брів, вух, форму та колір очей. Придивіться, як росте волосся, яка зачіска і вашого портретованого. Можете кольоровими олівцями трошки підфарбувати, лише створити натяк на колір. Для нас сьогодні головне – форма.

Час від часу віддаляйте малюнок, порівнюйте з оригіналом. Якщо малюнок непомітний з деякої відстані, наведіть лінії тонким фломастером, чорним, коричневим або сірим. І,головне, вкладайте в свою роботу любов.

Під час роботи учнів вчитель допомагає у визначенні форм, виправляє грубі помилки, звертає увагу на штриховку губ і очей.

 

• Підбиття підсумків уроку

• Побудова асоціативного куща «Портрет» (за короткий проміжок часу учні пригадують та сформульовують засвоєні на уроці знання з теми «Портрет». Дані відповіді у формі коротких тез записуються на дошці навколо розглянутого поняття. Результатом є схема –висновок  теоретичного матеріалу з теми  «Портрет»)

Можливі відповіді-частини асоціативного куща:

-Зображення людини або групи людей

-Жанр образотворчого мистецтва

-Може бути графічним, живописним, скульптурним

-парадні і камерні,

-персональні та парні (групові)

-автопортрет

-Передає внутрішній стан, настрій людини, відображає особливості епохи

-Найбільші досягнення у створенні портретів-типів належать І. Рєпіну.

 

• Метод «Мікрофон»

Отож, легко чи важко писати портрет? Чи цікаво було вам відчути себе у ролі портретиста? Чи поглянули ви сьогодні на свого товариша новими очима? Чи довідались ви про щось нове? Що особливо вразило вас на уроці? Чи подобається вам ваша робота?

Аналіз та оцінка робіт

А зараз, як справжні художники, в правому нижньому куті поставте сьогоднішню дату і свій підпис. Обміняйтеся своїми роботами з сусідом по парті.

Чи подобається вам те, як вас намалювали? Прошу вас оцінити роботу своїх товаришів. Пам’ятайте, що ви повинні обґрунтувати свою думку.

Діти по черзі виходять, демонструють роботу свого сусіда по парті (свій портрет у виконанні товариша), виставляють йому оцінку, аргументуючи 1-2 реченнями.

Х. Домашнє завдання

На наступному уроці ми будемо виконувати автопортрет у техніці живопису. Вам знадобиться люстерко або власна гарна фотографія, гуаш, пензлики, палітра, посуд для води, альбом. До наступного уроку ознайомтеся з репродукціями  портретів роботи різних художників. Придумайте для себе образ, який вам найбільше до душі (Принцеси, Попелюшки, царівни, футболіста, русалки тощо). Потренуйтеся малювати портрети своїх рідних.

Приведення в порядок робочого місця

 

 

 

 

 

Урок №   Образотворче мистецтво  6 клас

Тема: Кіт-воркіт. Специфіка зображення тварин у русі. Створення образу кота

Мета: – узагальнити та поглибити знання учнів про тварин (котів);

– ознайомити учнів із зображенням складових частин будови тварини (тулуб, голова, шия, кінцівки, хвіст вуха);

– ознайомити учнів із зображенням тварин у русі;

– розвивати спостережливість, творчу уяву, фантазію, інтерес до художньо-творчої діяльності;

– розвивати здібності, аналізувати форму й визначати складові частини будови тварин, відтворюючи пропорційні відношення окремих складових частин будови;

– виховувати дбайливе та бережне ставлення до чотириногих друзів.

Обладнання: маски котів, клубок ниток, схеми-замальовки, таблиця «Породи котів», картки-завдання для групової роботи, музичні записи на тему «Кіт-воркіт», маски олівця, фарб, пензлика, набір кольорових смужок, фарби, гуаш, пам’ятка по догляду за домашніми тваринами.

Хід уроку

І. Організаційна частина уроку. Музичне привітання.

ІІ. Створення проблемної ситуації. Мотиваційна частина уроку.

1.(Виходить олівець та пензлик).

Олівець. Любі друзі! Кожен з вас малювати мастак,

Пензлик. Отож, ми часу не гаймо – наш урок розпочинаймо!

2. Вчитель. Чи бажаєте ви знати, кого будемо малювати?

Постарайтесь цю загадку відгадати.

Загадка: У нашої бабусі

Сидить звір у кожусі.

Біля пічки гріється,

Без водички миється.

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.

Вчитель. Сьогодні на уроці ми попробуємо створити образ кота, враховуючи специфіку зображення тварин у русі.

IV. Робота над темою уроку.

1. Дидактична гра «Закінчити вірш-колискову».

Котику (сіренький),

Котику (біленький),

Котку (волохатий),

Не ходи по хаті,

Не буди дитяти.

Дитя буде спати,

Котик – воркотати.

Ой, на кота – воркота,

На дитину – дрімота.

А-а, а-а, а-а!

Вчитель. Діти, ви прослухали колискову, в якій співається про маленького волохатого котика.

– Що ж ви знаєте про котів? (Відповідь учнів).

–  А чи хотіли б ви дізнатися про них більше?

2. Хвилинка ерудита. Повідомлення від професора Всезнайка.

Всезнайко. Історія домашньої кішки порівняно невелика, близько чотири тисячі років назад. В Центральній Європі кішки з’явилися приблизно 800 років тому.

Коти-синоптики:

• якщо коти дряпають лапами килим, дерево чи вікно, особливо після сну – на опади;

• якщо ховаються під килим – на холод;

• якщо тріться об щось – тепло буде;

• якщо дрімливі, багато сплять – на опади.

3. Робота в групах.

Вчитель. Сірий котик все муркоче,

(Під музичний супровід хлопчик-котик грається клубочком нитик).

Мабуть, гратися він хоче,

Закотив аж у куток

Ниток маминих клубок.

Вчитель. Приготуйтеся до роботи у групах.

Завдання: Допоможіть матусі розплутати нитки, виконавши завдання. Ви дізнаєтеся багато цікавого про котів.

Завдання для першої групи: Скласти плутанку.

– Якщо пити з тієї ж посудини, що й кіт, буде нежить.

Завдання для другої групи: Записати шифрограму.

– Якщо нежить – понюхайте ледь присмаленого котячого хвоста. Нежить зникне.

Завдання для третьої групи.

З набору слів скласти речення: покласти, на, якщо, болюче, кота, зникне, біль, місце. (Якщо покласти кота на болюче місце – біль зникне).

Відповіді учнів.

4. Музична вікторина.

Вчитель. Кішка – тваринка незалежна. Характер у наших домашніх улюбленців дуже вередливий: то мурчить, ніжиться, то випускає кігтики. Кішки різних порід мають і різні темпераменти.

Запрошуємо наших гостей – котиків до дошки.

(Виходять діти у масках котів).

Завдання: Попробуйте за допомогою музики розпізнати наших котів і вручити їм відповідні цифри.

Вчитель. Звернімося до нашого «Довідкового бюро» (на дошці таблиця «Породи котів»).

• Активна, швидка, грайлива, риженька. (Абіссінська кішка).

• Голосно нявчить і схильний до агресії, сумний, чорний. (Європейський короткошерстий кіт).

• Розумний, грайливий, швидкий. (Турецький Ван).

• Мрійливий, спокійний з коричневим відтінком шерсті. (Мейн-кун).

• Веселий, грайливий, сірий. (Ангорський кіт).

V. Основна частина уроку.

Робота над створенням образу кота.

1. Поетапне виконання композиції вчителем на дошці з поясненням-коментуванням.

(Педагогічний малюнок).

Вчитель. Будова тіла тварини набагато складніша, ніж птаха, але послідовність виконання малюнка і принципи зображення подібні. Малювати котика починаємо із чітко визначеної повздовжньої осі, що збігається з хребтом і проводить через голову і хвіст. Потім позначаємо напрями ніг, голови, хвоста, форми тіла, намагаючись точніше вловити характер, рух і пропорції тварини.

2. Специфіка зображення кота у русі.

Малюємо кота в русі

Зрозумівши як малювати кішку олівцем поетапно в положенні лежачи, ви неодмінно захочете навчитися створювати зображення тварин у русі. Завдяки цьому можна передати характер, красу і грацію цього неповторного створення. Як і в першому випадку, потрібно приготувати папір, олівець і гумка. Якщо попередня схема починалася з створення голови, то в цьому випадку в першу чергу намалюємо тіло.

Тулуб кошеня являє собою довгий овал. Не потрібно мати його так, щоб вісь проходила паралельно лінії нижнього краю. Правильним варіантом буде діагональ. Кут нахилу залежить від того, в який бік буде дивитися ваш кіт. Далі у верхнього краю заготовки малюємо коло так, щоб він стикався з овалом. Це буде голова. Після цього малюється лінія, яка з'єднує голову і тіло, тобто майбутня шия.
Особливо важливо дотримуватися пропорції. Голова повинна бути в два рази менше тіла. А хвіст складе ½ довжини тулуба. Для полегшення роботи потрібно відразу намітити на папері кордону, де повинна закінчуватися голова, тіло і хвіст. Після цього визначаємо, у якій позі буде стояти або йти наша кішка. Виходячи з цього, окреслюються лінії лап. Якщо тварина в русі, то одна передня лапа повинна бути зігнута, а одні з задніх, як правило, відставлена назад.

 

На мордочці, як і в попередньому випадку, намічаємо положення очей, носа і рота за допомогою хреста. Зверніть увагу на те, що кішка можемо дивитися як прямо, так і в бік. В залежності від цього буде змінюватися положення центру хрестика. Одночасно визначаємо місце, де будуть вуха. Для того щоб не помилитися на цьому етапі, рекомендується подивитися готові фото тварин і зрозуміти, як можуть розташовуватися вуха на голові в залежності від повороту мордочки.
Після того як будуть намічені всі лінії, потрібно переходити до контрольної обведення. Для цього м'яким олівцем легкими рухами створюємо одну загальну лінію голови, тіла, хвоста і лап, не забуваючи про вигин в області подушечок. Після цього приступаємо до мордочці. Створюємо очі в області горизонтальної лінії хреста. Трохи нижче перетину повинен бути ніс у вигляді трикутника і рот.
На завершальному етапі використовуйте більш твердий олівець. З його допомогою створіть шерсть тварини, особливу увагу приділіть хвоста, грудці, лобі і холці. Тільки після того, як ви оцінили своє творіння, і ваш кіт дійсно вийшов красивим, потрібно акуратними рухами видалити зайві лінії та підкреслити основні з допомогою м'якого олівця.
Подібним чином створюються абсолютно будь-які коти - біжать, крадуться, гордо які крокують і так далі. Треба тільки докласти трохи фантазії і зрозуміти, що ви хочете побачити в кінцевому етапі.

Вчитель. Погляньте на схеми-довіднички, які лежать на ваших партах. Саме вони допоможуть вам зобразити котика у русі.

Хвилинка відпочинку.

Вправа ейдетики «Гладимо кішку».

– Уявіть, що біля ваших ніг треться кішка. Візьміть її на коліна. А тепер гладимо кішку від носика до кінчика хвостика. Відчуваємо, яка вона м’якенька, пухнаста, лагідна, приємна на дотик. Гладимо, поки киця голосно замуркоче.

3. Практична діяльність учнів над створенням композиції «Кіт-воркіт».

Виходять олівець та Гумка.

Разом. Друзі, ви часу не гайте, котика малювати починайте!

VI. Підсумок уроку.

1. Відкриття «Котячого вернісажу».

Виходять Пензлик та Фарби.

Пензлик. Саме нам випала сьогодні честь відкрити «Котячий вернісаж».

Фарби. Знать, старались ви не марно, малюнки вийшли дуже гарні!

2. Робота експертної групи.

Діти у масках котів оцінюють роботи своїх товаришів.

3. Вчитель. Прийміть на згадку про наш урок невеличкі пам’ятки по догляду за домашніми тваринами «У вас з’явився котик» і запам’ятайте:

Котик – це не іграшка, а жива істота, якій необхідне раціональне харчування, правильний догляд і постійне спілкування з ним!

 

 

 

Урок №   Образотворче мистецтво  6 клас

 

Тема уроку: Створення образів фантастичних істот за мотивами творів Марії Приймаченко.

 

Мета уроку: ознайомити учнів з творчістю української художниці, представниці наївного   мистецтва Марії Приймаченко;

навчити учнів аналізувати художні живописні твори художниці;

розвивати творчу уяву та образне мислення;

виховувати ціннісне ставлення до мистецтва та людей.

Обладнання: мультимедійний проектор, репродукції картин художниці М.Приймаченко, зразки дитячих робіт.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку:

І. Організація класу.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

Слайд1.Створення образів фантастичних істот за мотивами творів Марії Приймаченко – тема нашого сьогоднішнього уроку.

Сьогодні на уроці ми ознайомимось з творчістю М.Приймаченко,побуваємо в світі героїв картин художниці, а також створимо свої творчі роботи в стилі,якому працювала художниця.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

(пояснення базується на основі мультимедійної презентації)

Отже, хто ж така Марія Приймаченко?

Слайд2.

• Заслужений діяч мистецтв;

•   Народна художниця України;

•   Лауреат премії імені Тараса Шевченка, яку одержала за цикл картин

 “ На радість людям ”;

• Представниця наївного мистецтва.

 

Народилась Марія Приймаченко в 1909 році в селі Болотня, що на Київщині в родині творчо обдарованих людей. Бабуся фарбувала та розписувала писанки, батько бондарював, займався різьбленням по дереву, мати – знана вишивальниця. У творчій родині народилась творча дівчинка.

З чого ж все почалось?

Слайд3.

• «Починалося все це так,- згадувала художниця. - Якось біля хати, над річкою на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала різні квіти,побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату…»

Всі сусіди милувались тою красою, запрошували дівчинку прикрасити настінним розписом і їх хати. Саме так, з настінних розписів , розпочався творчий шлях Марії Приймаченко. Потім створювала свої шедеври гуашевими фарбами на папері. До фарби додавала клей ПВА, щоб кольори були яскравішими.

 

Слайд4.

Чаплуни – бо чапають, лякахи – бо лякають, крадуни – бо крадуть, дивні птахозвірі та мав-пуни – це вигаданий світ Марії Приймаченко в якому вона жила. Ці звірі жили поряд з нею та зараз,можливо, живуть серед нас.

Слайд5.

Жаб`ячий цар всі жаби збирає, головну жабу вибирає і наказ дає.

Ця картина в арсеналі художниці з`явилась невипадково.

Неподалік хати художниці протікала річечка. Кожен вечір Марія Приймаченко слухала жаб’ячий спів, який лунав з тієї річечки. Той спів переривався дивним звуком. Напевне це диригент того жаб’ячого хору – жаб’ячий цар? Так уявила художниця персонажа того дійства.

Автор зображує жаб’ячого царя на блакитному тлі в зелених очеретах. Марія Приймаченко   одягнула свого героя в святкову жовту свитку, на голові чудернацька шапка-корона, на задніх лапках візерунчасті шкарпетки. Зовсім не страшна ця таємнича звірина.

Слайд6.

Куропатиця подружилася з вовчицею.

Інший образ –з народної мудрості,яка навчає,що добро завжди переможе зло.

На темно-зеленому тлі (бо вовки живуть у лісі) – фантастичний звір. На ньому розміщено пташечку. Вовки – хижі істоти. Ось оскалена паща з міцними зубами. Проте, маленька куропатиця змогла підкорити небезпечного звіра. Погляньте, як покірно присіла вовчиця на всі чотири лапи. Вовчиця стала такою доброю,що її окрас перетворився  на яскравий, урочистий, орнаментований стилізованими вишеньками. Перед добрими намірами і хижак пасує.

Такий висновок можна зробити споглядаючи дану картину.

Слайд7.

Мавпочка зловила рибу.

У художниці є ціла серія картин на яких зображено людоподібних мавпочок. Жінок вона лагідно називала мавпочками, а чоловіків мавпунами. І перед нами постає ось така причепурена жінка-мавпочка одягнена в вишивану сорочку, кумедний головний убір-корону, з нафарбованими губами.

Слайд8.

   Ведмеді захотіли меду, а бджоли як нажалили, черепа поопухали,   десятьом заказали:

  “ Не йдіть красти, бо крадене боком вилазить ”.

По центру картини - розміщені фігури ведмедів, які забажали поласувати чужим добром. Автор засуджує вчинок героїв та сміється над невдахами.

Чому у нас виникає це відчуття? Зверніть увагу , як багато тут дрібних елементів. Вони розташовані по всій площині картини. Так звуки сміх заповнюють простір. Ще й барви тут досить веселі.

Слайд9.

Звірі захотіли покурити. А той тютюн погано впливає на молодий організм.

Звертається до нас Марія Приймаченко.

Ще одну проблему розкриває художниця в своїй роботі – вплив шкідливих звичок на молодий організм.

Слайд10.

Сміхородію комар укусив за язика – багато брехала і людей обманювала.

 

- Діти, як ви гадаєте, що хотіла сказати нам художниця створюючи цей образ?

- Чому М.Приймаченко назвала цю звірину  СМІХОРОДІЯ?

Слайд11.

Лежень ліг під яблунею, щоб яблуко саме упало в рот, а воно його в лоб.

• Зверніть увагу на героя даної картини. Він вам нікого не нагадує? Художниця в картині висміює ледарство.

Слайд12.

Це чудо хоче йти вперед,а його зад тягне назад.

Перед вами такий собі птахо звір,бо істота має пташині лапи, одна голова із дзьобом, друга з хижою пащею, в якій стирчать гострі ікла. Забарвлення звірини нагадує і пір`я, і хутро.

Споглядаючи на картину виникає відчуття,що тут не все так просто. Що це за чудо,що хоче йти вперед, а його зад тягне назад?

Може це наше життя? Теперішнє, майбутнє і минуле. Людина завжди замислюється про майбутнє не знаючи яким воно буде – права частина картини. Добрим, чи ось з такими гострими іклами, як у приймаченківського птахо звіра. Але мріючи про майбутнє людину не полишають спогади про минуле, яке завжди тягне назад – ліва частина картини. Середина – це сьогодення, є і майбутнім і минулим. Звичайно, кожен на свій розсуд може розуміти зміст цього твору.

Слайд13.

Є у Марії Приймаченко ціла серія картин присвячена Чорнобильській трагедії. Адже,як ви вже знаєте, жила художниця на Київщині, а точніше в 30 кілометровій зоні від атомної станції. Трагедія 1986 року не  залишила художницю осторонь. Біль своєї душі висвітлила на папері.

До вашої уваги одна з картин.

Як у Чорнобилі було горе із блоком, а дід корову пас там.

Пообмотував ноги  і роги , і даже хвоста.

Корова травичку кушає,нічого не слушає.

Споконвіку наші предки вважали корову годувальницею. Не було оселі, в якій не тримала корову. Подивіться як дідусь оберігає свою годувальницю. Понадівав на ноги та роги целофанові пакети та й думає що вбереже від того невидимого ворога тварину. Адже люди не знали правди про загрозу радіації. Тому робота Приймаченко не має такого трагізму, як сама подія.

Слайд14.

• Діти, погляньте на ці картини  художниці. Ці герої нікого вам не нагадують? (ілюстрації до народних казок та байок). Персонажі Марії Приймаченко прикрашають сторінки не тільки українських видань, а також знайшли собі місце на сторінках Букваря в Японії.

Слайд15.

Є в художниці також автобіографічні картини. Приймаченко інвалід дитинства. Була обмежена в спілкуванні лише своїм подвір`ям,із-за хвороби художниці  важко було пересуватись. Але все ж  один раз побувала художниця в місті Києві, куди її запросили до експериментальної майстерні, що в Києво-Печерській лаврі. Нині там діючий Музей народного мистецтва. Враження про перебування в Києві Приймаченко передала в своїй картині

У Києві мої чайки гуляють на Дніпрі, красуються каштанами.

Урочистості картині надає кольорова гама а також дзеркальна симетрія та ритмічне повторення  рослинних елементів. Видно, що художниця створювала цю картину з піднесеним настроєм.

Слайд16.

До вашої уваги ще одна автобіографічна картина –

Літа мої молодії,зупиніться хоч на калиновім мості,прийдіть до мене в гості.

Тут художниця зобразила себе в українському вбранні. Сидить біля хати та чекає гостей. А що ж то за гості? Літа молодії. На містку стоять шестеро молодих дівчат – десятиріччя-роки художниці. Під містком вирує річка життя. Не дістатись гостям до Марії, адже місток не дістає берега. Молоді роки не повернуть.

Слайд17.

Свято.

Завжди згадувала художниця, як молодою дівчиною з подружками та парубками святкували народні свята.

• Яке обрядове свято зобразила художниця? (Івана Купала)

Слайд18.

Я з тобою, Ванюша, не нажилась…

Автобіографічна картина. На війні Марія Приймаченко втратила чоловіка, який так і не побачив свого сина. Біль розлуки Марія Приймаченко відобразила в даній картині.

• Не перелічити всіх картин Марії Приймаченко. Більша частина зберігається в Києві в Музеї народного мистецтва,що знаходиться в Києво-Печерській лаврі.

Слайд19.24 картини зберігається в фондах музейної колекції Хмельницького обласного художнього музею.

 

ІV. Постановка практичного завдання.

• Сьогодні ви своїми творчими роботами спробуєте поповнити приймаченківську звірину серію. Вашим завданням буде створити зображення видуманого звіра,а також дати влучну назву своїй роботі так, як це вдало робила Марія Приймаченко.

( демонстрація учнівських робіт попередніх років)

V. Практична робота учнів.

Здійснення індивідуального підходу

VІ. Підведення підсумків уроку.

Добігає кінця наш урок. Давайте підсумуємо:

• Представником якого виду мистецтва була Марія Приймаченко? ( працювала у живописі, представник наївного мистецтва)

• З чого почалась творча діяльність художниці? (настінний розпис)

• Які основні образи використовує в своїх роботах Марія Приймаченко? (фантастичні, видумані звірі)

• В чому полягає цінність картин художниці для нас? (вони прекрасні, виховний потенціал)

• Так, насправді, вони прекрасні. Адже недаремно художниця писала свої картини нам на радість, на радість людям.

VІІ. Домашнє завдання.

Завершити роботу, придумати назву  та скласти невеличку усну розповідь по картині.

 

Презентації до уроків

https://drive.google.com/file/d/0B3mqhR8BnwaHdzMtclZNOGNGTUE/view?usp=sharing